Конвеєри додаткових термінів. Колонії-лідери із клепання нових строків засудженим

Оперативники і сміття

У серпні минулого року в Арбузинському районному суді Миколаївської області слухалася справа засудженого Південноукраїнської виправної колонії № 83. Відмова Віталія прибрати прогулянковий дворик ДІЗО поповнила б ряд десятків аналогічних справ у інших колоніях - коли б не один нюанс. Засуджений розповів судді, що відразу по прибуттю до колонії мав розмову із начальником зони. І той прямим текстом видав новоприбулому, що вживатиме усіх можливих заходів для того, щоб у Віталія збільшився строк покарання. До головного етапу реалізації цього сценарію на 83-тій колонії приступили 3 березня 2025 року. Віталія, якого уже кинули до дисциплінарного ізолятора, в той день вивели у дворик на прогулянку. Сигарет не мав, то й не курив. Гуляв один, без інших засуджених. Але спостерігати за цим процесом чомусь прийшло відразу п’ять оперативників. Після прогулянки його повели в камеру, а п’ять оперів у дворику залишилися. За 15 хвилин по тому, біля його камери уже стояв натовп працівників, які наставивши на нього відеокамеру, вимагали повернутися назад та позамітати прогулянковий дворик. Віталію сказали, що він там понакидав пачки з-під цигарок. На таку провокацію Віталій відповів відмовою.

Суддя розповідь послухав – та вбухав новий строк. 1.5 року. Зараз справа слухається в апеляції. Але з огляду на те, що за минулі більш як 5 років, випадків скасування таких вироків в апеляційних судах ми нарахували аж 2 із 416, шанси, ну зовсім, не на користь Віталія.

До активістів – або на новий строк

Створення конфліктів, між засудженими, які “не йдуть на контакт” із керівництвом колонії та так званими “активістами”, що активно співпрацюють із цією адміністрацією є типовим явищем в роботі тюремних “царьків”.

Із таким стикнувся Сергій у Синельниківській виправній колонії № 94.

Він відмовився від переведення до іншого відділення зони, після такого рішення адміністрації. Сергій запевняв суддю, що працівники це переведення хотіли зробити спеціально, знаючи про його конфлікт з іншим засудженим, який перебував у цьому відділенні. Крім того розповів вершителю правосуддя, що відмовився жити у цьому відділенні, так як не хотів вчиняти нові злочини. Тутешні засуджені займалися шахрайськими діями і якщо б він відмовився, то були б погані для нього наслідки.

Сергія у суді послухали, і стараннями адміністрації Синельниківської зони, “влупили” йому 2 роки.

Відмовляєшся вичистити кабінет начальника?

По ще одному засудженому 94-тої колонії "організували" іншу комбінацію. У суді Вячеслав наполягав, що його змушували прибирати кабінет начальника відділення. Від такого замітання – миття він звісно відмовився, бо це не приміщення загального користування та до його прибирання не мають права залучати під приводом “благоустрою території”. Саме на таку відмову від прибирання, скоріш за все і був розрахунок в адміністрації зони. Вячеславу “намалювали” злісну непокору.

В час фінального розгляду справи у суді, Вячеслав відбув свій термін покарання та перебував на волі. Але наприкінці вересня 2023 року, Синельниківській міськрайонний суд вирішив, що Вячеславу “не пошкодить” ще два нових роки за гратами. І стараннями Синельниківської зони, чоловіка повернули назад до в’язниці – на новий строк.

Залишилося відбути 4 місяці, чи кілька днів, або й взагалі уже більше року на волі – це не зупиняє від нового строку по 391-ій, організованого стараннями “князів” колонії. А іноді тільки людина звільнилася - підписуйся за новий строк.

От Станіслав із Первомайської виправної колонії № 117 до вироку суду і нового терміну за непокору на цій зоні, встиг погуляти на свободі лише 13 днів.

Доповідь про чисельність засуджених

Сергію накидували нові строки по 391-ій уже тричі. Один із них – у січні 2025. Постаралася Олексіївська виправна колонія № 25. Йому “організували” типову непокору – у тому числі і за відмову, будучи черговим в камері ДІЗО, доповідати про кількість засуджених в камері.

Таку вимогу працівників адміністрації Олексіївської зони, у даному випадку, можна трактувати як провокацію. Так це і сприймав Сергій. Адже всі чотири дні підряд, коли його відзнімали на відео, у камері він знаходився один. Тож для працівників 25-ої кількість утриманців була очевидною.

Докинули ще й прибирання – в результаті Сергій стараннями колонії отримав нових 2 роки за гратами.

До слова, наприкінці 2025 року Сергію знову додали терміну. І знову по 391-ій. Як так далі адміністрація колоній буде прискіпливо ставитися до цього засудженого, то день, коли він зможе вийти на волю, відтягуватиметься з року в рік.

Аналогічно стосовно доповіді про чисельність засуджених документували і Родіона із згаданої Південноукраїнської 83-ої. Він теж був у камері один. Але те, щоб він “відчеканив”, що в камері утримується один засуджений – адміністрації колонії було, ну дуже, вкрай потрібно. Відмовився – все, злісний непокірник вимогам адміністрації. Ну просто злочин, який підриває під корінь існування та роботу всієї колонії

Додали йому, що ще ходив у власному одязі, відмовившись від форменного. У результаті – два нових роки.

Матеріал підготовано в рамках проекту “Сприяння захисту прав людини в Україні через правозахисну освіту та залучення громадськості”, що фінансується Європейським Союзом у межах реалізації субгранту, наданого Центром громадянських свобод. Його зміст є відповідальністю Бюро журналістських розслідувань "Детективи" і не обов'язково відображає погляди Центру громадянських свобод та Європейського Союзу.