Берегині медичного фронту Краматорського ОТМО

Єдиний в області центр діалізу працює при Краматорському ОТМО.

Не виїду за кордон ніколи. Маю тут гарний колектив, гарне керівництво. І улюблену професію. Так, війна внесла свої корективи. Зараз працюю у двох лікарнях в різних куточках України – Донеччина та Івано-Франківщина. Та Краматорськ для мене залишається на першому місці.

Я зосередилася і на співпраці із сімейними лікарями, просила направляти до нас на консультації людей, зокрема із гіпертензивною нефропатією та діабетом. Адже раз на рік такі пацієнти мають консультуватися у нефролога, щоб вчасно виявити та лікувати проблеми.

Вже в часі повномасштабної війни я почала працювати в Старому Мізуні на Івано-Франківщині, коли Краматорське ОТМО відкрило тут Медичний центр Святого Юра. Але я твердо вирішила, що на Донеччині пацієнтів не залишу.

Я керую Центром нефрології та діалізу в Краматорському ОТМО. Чому продовжую працювати тут? Не тільки в Краматорську, а й в усій Донеччині, в державних клініках не має іншого нефролога, який веде очно консультаційний прийом. Є нефролог лише у приватній клініці – але не кожен має кошти, щоб піти і заплатити.

Якщо я поїду назавжди – то на кого залишу пацієнтів?

Я не можу взяти, все тут кинути і залишитися на Західній Україні. Бо у нас єдиний центр діалізу на усю Донеччину – якщо він зупинить роботу, куди ті хворі підуть?

Медсестра лінії фронту

Ганні Палій 40 років. Вона медсестра Краматорського ОТМО. Працювала у Слов’янську в діагностичному центрі. У Краматорську спершу пішла у кардіологію, а згодом перейшла в онкологію.

Окрім основного місця праці, Ганна Палій безкоштовно надає медичну допомогу жителям Слов’янського району. Увесь свій вільний час та вихідні.

Фельдшер Надія Анатоліївна, яка обслуговувала це селище загинула, мешканці шукали будь яку медичну допомогу. А я там народилася. Вирішила взятися за цю справу. Я безкоштовно працюю у селищі Новоселівка (колишнє Красноармійське). На вихідних – приймаю людей, яким потрібна моя допомога. Фактично, працюю як фельдшер і медсестра. Хворі приїздять із усіх навколишніх сіл. Звичайно, їм потрібно більше часу від мене – але я й так витрачаю увесь свій вільний час. Зрозумійте, усі навколишні села залишилися без меддопомоги тут на місці.

Я також впровадила надання дистанційно медичної допомоги – я веду прийом пацієнтів засобами зв’язку. Через ноутбук, комп’ютер – пацієнт приходить до мене на прийом і консультується з лікарем онлайн. У мене вузькі спеціалісти – лікарі, із якими я працюю. Надаємо лікарську допомогу, наскільки це можемо зробити. І ревматолог, нефролог, уролог, ендокринолог, гематолог. От візьмемо ревматолога – є один єдиний лікар на усю Донецьку область. Тому ця дистанційна допомога консультування пацієнтів онлайн, рятує ситуацію, в час гострої нестачі вузькопрофільних спеціалістів.

Це я практикую в Новоселівці, але у планах розвинути прийом і онлайн допомогу лікарів – й в інших навколишніх селах.

Я ніколи не планувала переїхати. І не збираюся. Навіть думки не було такої. Я народилася і виросла у Слов’янському районі. У 2014 році я працювала тут у центральній лікарні. Початок війни проходив у мене на очах. У нас тоді загинула медсестра.

Але я залишилася працювати. Людям потрібна була допомога тут. І моя також. Потрібна допомога і зараз.

Медсестра – це не лише зробити укол. Ми надійні помічники лікарів. Бо навіть вчасно надати психологічну допомогу пацієнту теж дуже важливо. І без допомоги медсестри – лікарям було в вкрай складно рятувати людей.

Телемедицина на війні – потужна зброя краматорських лікарів

В ОТМО м. Краматорська напрям телемедицини курує Анжела Малая. Вона лікар, медичний директор з контролю за якістю надання медичної допомоги адміністративно-управлінського персоналу цього Обласного територіального медичного об’єднання.

Актуальність телемедицини у світі особливо постала у час пандемії Cоvid-19. Поштовх у цьому напрямку відбувся тоді й в Україні. Ми шукали шляхи вирішення забезпечення пацієнтів лікуванням.

А повномасштабне вторгнення суттєво вплинуло на цей напрям в нашій країні.

Телемедицина дуже вкладається в цей контекст – забезпечення меддопомоги в ситуації з браком лікарів, що в свою чергу дає можливість підвищення доступності медичної допомоги для населення, також меддопомоги пацієнтам, коли відстань є критичним чинником її надання.

Нам вдалося отримати дороге та сучасне обладнання – систему Teladoc Health. Вона дає можливість дистанційно надавати амбулаторні послуги. У нас системою користуються вузькопрофільні лікарі: терапія; ендокринологія; ревматологія; урологія; нефрологія; гематологія та гастроентерологія.

Наші вузькопрофільні спеціалісти можуть знаходитися в будь якому місті – та вести прийом. Вкрай актуально це зараз, коли маємо Медичні центри у двох областях Західної України.

Ми також використовуємо телемедицину і у Слов’янську. І це вкрай важливо - через проблеми із логістикою у регіоні, коли іноді взагалі неможливо дістатися до Краматорська.

Попри вкрай складну безпекову ситуацію та постійні обстріли у Краматорському ОТМО продовжує працювати та активно розвиватися напрям телемедицини.

Валерія Ром із Краматорського ОТМО, продовжує залишатися в охопленому вогнем місті. Вона лікар-хірург, клінічний онколог та завідувач операційного блоку.

Тут мої пацієнти, я потрібна їм у Краматорську. Мій обов’язок допомагати та рятувати життя. Так, постійні вибухи, так повітряні тривого не припиняються. Але наш колектив залишається на Донеччині.

Бо хто як не я? Мій обов’язок допомагати та рятувати життя.

Тоді ми ще не уявляли того жаху, який трапився. Телефоном нам розповіли про обстріл залізничного вокзалу і сказали, що потрібна допомога.

Відірвані руки та ноги. Люди без очей, вух та щелеп. Старенькі та діти. Такого жаху я не бачила ніколи у своєму житті. Це найстрашніше, із чим я стикнулася за весь час своєї роботи.

Хірургія у другій міській лікарні уже була занята. Там була величезна кількість поранених. З’їхалися усі хірурги, що залишалися в Краматорську. Тож місць в операційних не було. Тому нас відправили в третю міську лікарню Краматорська.

…Ми йдемо коридорами, які вщерть забиті пораненими. Діти, бабусі, діди. Майже у кожного на лобі маркування. Два кольори – зелений і чорний.

Коли я уже спитала потім у військових, що то намальовано, мені пояснили – чорне маркування, це ті пацієнти, яким вже особливо не допоможеш - дуже термінальні пацієнти.

А зеленим – із легшими пораненнями. І їх необхідно було оперувати в першу чергу. Людей стільки було поранених – що доводилося робити такий складний вибір. То був страх Божий, із таким ми ще не стикалися.

Я онколог. Хірург-онколог. Я оперую такі планові операції. У мене не має ургентства – тобто термінових операцій, що загрожують життю.

А тут я опинилася серед поранених: відірвані кінцівки, поранення в черевну порожнину, в грудну клітину, рани голови. Люди без очей, без вух, без щелеп. То був такий жах.

Хоч я і онколог, першу допомогу мені вдалося надати пораненим людям. Базові знання у мене були – і я оперувала. Ми ампутували кінцівку, оперували черевну порожнину, видаляли чи зашивали травмовані кишки.

Дар'я Цвєтаєва-Берест – клінічний онколог, хіміотерапевт. Вона із Запоріжжя. У її родині медиків не було. Закінчила інтернатуру, пройшла клінічну ординатуру і магістратуру; працювала у  кабінеті  амбулаторної хіміотерапії, останні  роки  перед  війною  очолювала  відділення  хіміотерапії. 

Дар'я Андріївна працює в Медичному центрі Святого Юра, що входить до Краматорського ОТМО. У розрізі останніх трьох років, цей структурний підрозділ стрімко розвивається.

Ми почали працювати в Стрию у 2022 році. Тоді на день у нас міг бути один пацієнт, який звертався на консультацію. Іноді два. Натепер  за  місяць – біля 220 пацієнтів, що проходять через стаціонар. Із них хіміотерапій – 160-170.

Нам кажуть пацієнти, що їм стало простіше і доступніше в лікуванні, адже і пацієнтам, і рідним було важко їздити із віддалених районів – чи то Дрогобича, або Сколе у Львів. Це все логістика.

Іноді буває так, що хворих немає куди покласти – бо їх стає все більше і більше.

Наші пацієнти здебільшого із Львівщини - 80%. Але приїздять до нас лікуватися і з  Хмельниччини, і з Тернопільщини, і з Волині. Орієнтовно 10% - внутрішньо переміщені особи.

Рентгенологиня Прикарпаття

Світлана Нос із Горлівки. Зараз працює у Медичному центрі Святого Юра – відокремленому підрозділі Краматорського ОТМО, який кілька років функціонує у Старому Мізуні на Івано-Франківщині.

Я працюю лікарем – рентгенологом. За спеціальністю – радіолог. Працюю на КТ.

Комп’ютерна томографія – очі будь якого лікаря, будь якого хірурга. Є пацієнт, він має скарги. Лікар клініцист починає розбиратися, йому треба подивитися, що то є.

І КТ – це метод візуалізації, який вкрай важливий. А лікар КТ допомагає встановити остаточний діагноз. Без нас, зокрема в онкології – ніяк.

Наша робота важлива в контексті того, яка пухлина, якого типу, чи є метастази. Це все кардинально міняє тактику лікування.

За результатами КТ ми також контролюємо ефективність лікування – це невід’ємний пункт лікування в онкології.

У нас класна апаратура, сучасна, КТ - апарат експерт класу. У нього майже необмежені можливості. 

Дякуючи Олександрові Гейко, керівнику Краматорського ОТМО, вдалося у перші дні повномасштабної війни врятувати від обстрілів на Донеччині та перевезти частину нашого дороговартісного обладнання сюди, на Івано-Франківщину.

У нас в Старому Мізуні не лише онкологія. Поряд з онкоурологами – оперують урологи, з онкогінекологами – гінекологи. Хірургія – усі напрямки, загальна – починаючи від апендициту і гриж.

Онкологічний тандем

Андрій та Наталія Назарови приклад того, як подружжя доповнює один одного в боротьбі за життя пацієнток. Онкогінеколог та операційна сестра працюють разом уже 36 років. Сьогодні вони виривають жінок із “рук раку” у Медичному центрі Святого Юра, що є відокремленим підрозділом Краматорського ОТМО в м. Стрий.

Команда онкогінекологічної операції в основному складається із хірурга, операційної сестри та одного-двох асистентів. І взаємодія та злагоджена робота цього колективу займає ключове значення.

Коли операційна сестра знає хід операції, особливості онкохірурга, деталі тієї методики, яку він застосовує та навіть його характер – вона на крок йде попереду. Бачить, чим йому допомогти, що йому на даний момент потрібно, а що потрібно буде потім.

Попередня підготовка до оперативного втручання також має важливе значення. Операційна сестра готує на операцію інструменти. Зрозуміло, що все ж не можливо простерилізувати. Тому Наталія Назарова вибирає лише ті, які необхідні по стандарту. Та додатковий невеликий запас - на випадок, якщо щось “піде не так”. А так, як за 36 років спільної роботи, Наталія Назарова вивчила особливості свого чоловіка і звички характеру, як хірурга, вона знає наперед, який інструмент буде потрібно.

18.09.2026