Відмовився платити данину, доносити, скаржився прокурору. Кому в колоніях додають строки

Одягали наручники, били дубинкою

Уродженець Білорусі неодноразово скаржився прокурору на дії працівників Житомирської зони. Юрій стверджував, що робив це усно, а письмово написати скарги не міг – бо працівники 4-ої колонії відмовлялися видати йому ручку та папір. І саме через його скарги, у адміністрації виникла особиста неприязнь до нього.

На такій версії подій наполягав Юрій у Богунському районному суді Житомира. Із подачі 4-ої колонії йому світив новий строк – за злісну непокору адміністрації установи. Юрій вину не визнав.

- На мене одягали наручники, змушували присідати, били дубинкою – розкаже він судді.

Юрій наполягав, що не міг прибирати  за станом здоров’я. Погане самопочуття, проблеми з хребтом та шлунком, загострення язви перешкоджали йому виконувати роботи з благоустрою території.

Юрій систематично звертався до лікаря колонії, вживав пігулки.

Засуджений був оглянутий лікарською комісією, яка прийняла рішення про направлення на госпіталізацію. В послідуючому, був етапований до лікарні в Шепетівській ВК-98. Пролежав у стаціонарі терапевтичного відділення, де йому були встановлені обмеження фізичних навантажень, протипоказана важка фізична праця, призначено дієтичне харчування.

Згідно виписки із медичної картки, Юрію встановлено діагноз: наслідки перенесеної хвороби, кіфотична деформація грудного відділу хребта. Протипоказана важка праця, підняття вантажу понад 30 кг., тривале статичне положення зі зміною кута нахилу тіла.

Але суд критично оцінив доводи Юрія, розцінюючи їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності.

Суддя аргументував це тим, що з досліджених в судовому засіданні медичних документів засуджений має ряд хронічних хвороб, які звільняють його лише від важкої праці.

А роботи по прибиранню, начебто не впливали на стан його здоров`я і його не погіршували.

Неупередженому ставленню працівників колонії суддя підтвердження не знайшов.

Юрію, якому залишалося відбути 14 днів із 5 років попереднього терміну, присудили 1.5 роки за злісну непокору.

Викривав протиправну діяльність

Як бачимо, особлива увага в колоніях до тих, які пишуть скарги або викривають незаконні дії тюремних працівників. Таких навіть “дістануть”, коли вони будуть уже на волі.

Як трапилося із Денисом із Первомайської 117-тої, який отримав свій новий рік  в’язниці за злісну непокору.

У суді він так і розповідав: адміністрація Первомайської ВК-117  мала на меті покарати його за вчинені ним дії, щодо викриття протиправної діяльності персоналу ДУ «Бердянська виправна колонія (№77)», де він раніше відбував покарання.

Денис неодноразово у суді підтверджував і те, що режиму відбування покарань не порушував. Прибирати відмовлявся лише тоді, коли здійснювався відеозапис. Однак коли відеозапис зупинявся, заявляв про своє бажання виконати висунуті представником адміністрації установи вимоги та здійснював прибирання в камері.

Коли у суді проголошували вирок, Денис на волі встиг пробути лише 4.5 місяці.

Майже два роки Денис із своїм адвокатом воювали у судах до останнього, дійшли до Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Програли. Денису довелося повертатися за грати.

Вимагання грошей керівниками колонії

А от засуджений Володимир, із Бориспільської виправної колонії № 119 у суді розповів, що заступник керівника установи вимагав від нього 1000 доларів. Володимир відмовився платити. Саме тому у працівників колонії сформувалося упереджене до нього ставлення. Володимир вини не визнав повністю, категорично оспорював факт злісної непокори законним вимогам адміністрації зони, вказавши, що обвинувачення є надуманим, а докази сфальсифікованими працівниками колонії.

За клопотанням сторони захисту, судом було допитано свідка захисту, який показав, що він відбував покарання у БВК № 119 у той час, що і Володимир.

Свідок розповів, що після незначного часу перебування в колонії, відносно нього було вчинені незаконні дії - вимагання працівниками установи грошових коштів. Одним із вимагачів свідок назвав – особисто начальника колонії.

Гроші вимагали за те, щоб уникнути різних неприємних ситуацій, під час відбування покарання, як з іншими засудженими, так і з представниками адміністрації установи. Свідок підтвердив і те, що працівники колонії, так само вимагали гроші і від Володимира.

Свідок розповів, що про вимагання грошей він також чув і від інших засуджених - за те, щоб останні нормально відбували покарання.

Володимир наполягав у суді, що за час його відбування покарання у БВК № 119 жодних графіків чергувань засуджених не було, їх ніхто не складав та не затверджував, вони ніде не розвішувалися на території колонії, і з ними його ніхто не ознайомлював. Декілька разів представники колонії вимагали прибрати територію, без жодного графіку, із повідомленням, що вони будуть знімати на відео те, як він прибирає, бо їм так потрібно. Звичайно в такому випадку він відмовлявся прибирати під відеозапис.

Також він відмовлявся від прибирання території, оскільки був хворий і фізично не міг виконувати ці роботи. Він має серйозні проблеми зі здоров`ям, потребував госпіталізації, однак працівники колонії не реагували на його звернення. Із висновками за результатами його огляду фельдшером медичної установи, він не погоджувався, оскільки вони були поверхневими та не відповідали дійсному стану його здоров`я.

Кожного разу, будучи на дисциплінарній комісії, він бажав скористатися правовою допомогою, просив надати йому адвоката, однак участь останнього так і не була забезпечена. Відмову від адвоката він ніколи не писав. Вважав справу сфабрикованою через неприязні відносини з працівниками колонії.

Дата 24 жовтня 2022 року, увійде золотими літерами до календаря українських правозахисників. Адже тоді, суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Сергій Вознюк виніс єдиний за останні шість років виправдувальний вирок судом першої інстанції – по 391-ій статті.

Суддя не прийняв до уваги та визнав неналежними доказами переважну більшість документів з колонії, які були доказами для обвинувачення. Як і відеозаписи.

Доводи сторони обвинувачення, викладені в пред`явленому обвинуваченні, в частині того, що засуджений в категоричній формі відмовився виконати саме законну вимоги адміністрації, ґрунтуються виключно на припущеннях, що є неприпустимим - встановив вершитель правосуддя.

Також суддя аргументував свій виправдувальний вирок тим, що в основу обвинувачення Володимира за ст. 391 КК були покладені ті ж факти (однакові порушення правил проживання) на підставі яких до нього попередньо уже застосовувалися заходи дисциплінарного впливу.

На думку суду, застосування заходів кримінально-правового впливу (кримінальна відповідальність) до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, на підставі сукупності аналогічних дисциплінарних правопорушень, за кожне з яких вона зазнала стягнення, порушує принцип non bis in idem ("двічі за одне й те саме не карають"), передбачений ст. 61 Конституції України та ч. 1 ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки за всі вчинені правопорушення режиму відбування покарання Володимир був притягнутий до відповідальності, а вчинення іншого діяння, яке б містило склад злочину, передбачений ст. 391 КК, йому не інкримінувалося, виходячи з принципу non bis in idem, то слід зазначити, що в цьому кримінальному провадженні відсутня підстава для кримінальної відповідальності, передбачена ч. 1 ст. 2 КК.

Суд, оцінивши досліджені докази, повважав, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт законності вимог адміністрації колонії, висунених до засудженого, а також факт злісної непокори чи іншої протидії адміністрації.

Такий кричущий демарш судді, який пішов проти системи став небезпечним прецедентом для майбутнього клепання додаткових строків адміністраціями колоній.

Прокурор пішов в апеляцію, потім в касацію. Із Касаційного кримінального суду Верховного суду справа знову повернулася до Київського апеляційного суду.

Однак прокурору такий виправдувальний вирок скасувати все-таки не вдалося. Колегія суддів зупинила апеляційне провадження – бо на той час Володимира мобілізували, і він перебував на військовій службі.

Так, єдиний за шість останніх років виправдувальний вирок залишився не скасованим.

24.05.2026