Нирки помирають мовчки. Історія лікарки єдиного в області центру діалізу Краматорського ОТМО

Не виїду за кордон ніколи. Маю тут гарний колектив, гарне керівництво. І улюблену професію. Так, війна внесла свої корективи. Зараз працюю у двох лікарнях в різних куточках України – Донеччина та Івано-Франківщина. Та Краматорськ для мене залишається на першому місці.

Із п’ятого курсу я пішла працювати медсестрою у відділення гемодіалізу, в теперішнє Краматорське ОТМО. Там же й пройшла інтернатуру. А в 2024 році отримала спеціальність нефрологія.

Я започаткувала у Краматорську перший консультативний кабінет нефролога – для ведення і спостереження пацієнтів. Завдань стояло перед нашим колективом багато:  ведення хворих на додіалізних стадіях, відтермінування процедур гемодіалізу та вчасний початок замісної ниркової терапії. Тоді, коли людина ще стабільна, своїми ніжками ходить, а не коли потрапляє із дому до реанімації, без свідомості. Бо не знала, не обстежувалася, не лікувалася.

Також я зосередилася і на співпраці із сімейними лікарями, просила направляти до нас на консультації людей, зокрема із гіпертензивною нефропатією та діабетом. Адже раз на рік такі пацієнти мають консультуватися у нефролога, щоб вчасно виявити та лікувати проблеми.

Вже в часі повномасштабної війни я почала працювати в Старому Мізуні на Івано-Франківщині, коли Краматорське ОТМО відкрило тут Медичний центр Святого Юра. Але я твердо вирішила, що на Донеччині пацієнтів не залишу.

Чому продовжую працювати тут? Не тільки в Краматорську, а й в усій Донеччині, в державних клініках не має іншого нефролога, який веде очно консультаційний прийом. Є нефролог лише у приватній клініці – але не кожен має кошти, щоб піти і заплатити.

Якщо я поїду назавжди – то на кого залишу пацієнтів?

Так, важко. Так, складно.

Доїздити до Краматорська – це квест. Із однієї лікарні в іншу – більше 28 годин в дорозі. Це у кращому випадку. Почалися систематичні евакуації. Під час поїздки – виходимо з потяга, ховаємося у посадці. Повітряні тривоги, загрози дронових атак. Безпекова ситуація погіршилася кардинально. Але потрібно продовжувати працювати.

Я керую Центром нефрології та діалізу в Краматорському ОТМО. І пацієнтів чимало. До 22-ого було звичайно більше – ми працювали одночасно на 19 апаратах діалізу. Процедура проходила в 4 зміни. Загальна кількість нашого відділення була поза 180 пацієнтів – і це тільки в Краматорську. А додайте ще філіальні центри у Бахмуті, Великій Новосілці, Мирнограді.

Зараз маємо біля 30 пацієнтів на замісній нирковій теріпії.

Я не можу взяти, все тут кинути і залишитися на Західній Україні. Бо у нас єдиний центр діалізу на усю Донеччину – якщо він зупинить роботу, куди ті хворі підуть?

Не перестаю втомлюватися повторювати і закликати людей – профілактичні огляди рятують життя. Профілактичні огляди подовжують життя. Профілактичні огляди – це наше все.

Не обстежуючись людина просто не дізнається про захворювання.

А коли вже з’являться симптоми і скарги… Знаєте, є у нефрологів фраза – “нирки помирають мовчки”. До значного погіршення функцій нирок, взагалі може не бути жодних симптомів у пацієнта.

А людям після шістдесяти просто необхідно здавати аналізи хоча б раз на рік – щоб не пропустити початок погіршення функцій нирок. Особливо групи ризику  - це і підвищений тиск, і цукровий діабет.

Хронічна хвороба нирок може бути наслідком звичайної гіпертензії, діабету, чи будь яких ниркових хвороб – як от пієлонефритів, чи сечокам’яної хвороби.

Річ в чому – зазвичай людина із тиском про нирки не думає. Вона собі тиск лікує. І більшість таких хворих, після обстеження, мають хронічну хворобу нирок третього ступеня. Хоч у них і не має жодних скарг і симптомів.

Часто у хіміотерапевтичних онко хворих функція нирок, на фоні хімії, може погіршуватися.

І фактично кожен може себе вбезпечити. Три звичайних, безкоштовних аналізи. Цього більш ніж достатньо на початковому етапі.

Чим швидше виявити хворобу – тим кращий прогноз на життя. Не запущена, на початкових стадіях хвороба, а відповідно вчасне та гарне лікування рятує життя пацієнтів.

Банально, раз на рік здати загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі та креатинін крові. Якщо є якісь відхилення – ці аналізи покажуть.

Випадки з лікарської практики? Таких у прифронтовому місті вистачає. Найбільше мені запам’яталася пацієнтка, вона лікувалася у мене в березні – квітні 2022 року. Ця хвора із сім’єю мала евакуйовуватися. Вони уже були зібрані – речі, все решта. Мали наступного дня їхати на вокзал, на потяг.

Я її тоді переконала, ще трохи у нас полікуватися. Кажу, невідомо куди ви приїдете, чи буде там можливості проходити діаліз, залишіться ще на курс у нас.

Переконала я таки її – і вона в чергове прийшла на діаліз. Це була п’ятницю. Власне той день – коли її сім’я мала виїжджати. Перенесли вони свій переїзд.

То було 8 квітня. Тоді розбомбили Краматорський залізничний вокзал – звідки вони мала їхати. У той момент вона була в нас на процедурі. Так її сім’ю Бог вберіг від того жахливого побоїща.

Але професія лікаря – то не лише про сумне. Трапляються і веселі історії.

Пацієнт набрав багато рідини в міждіалізний період. І на відповідь лікаря, чому так сталося, розповів:

— Та ви що, лікарю! У мене дисципліна залізна. Але тут таке діло... Вирішив я вчора на ринок зайти, і зустрів там кума з кавунами.

Я йому кажу: «Мені ж не можна, у мене режим, дієта». А він мені: «Микола, там же самі вітаміни».

- Лікарю, я його не їв! Я просто допоміг куму їх донести до хати... Ну, і поки ніс — мабуть, через пори шкіри трохи всмокталося! Ви ж мені на діалізі не тільки кров почистіть, а й «тиск у шинах» трохи скиньте, бо 180/100 зараз маю. А цей вам, - і дістає з пакету кавун.

Гемодіаліз — процедура серйозна, але такі люди, як наш пацієнт, нагадують, що почуття гумору — це те, що допомагає витримати будь-які випробування.

23.04.2026