Не тільки трупи. Без патологоанатома в онкології ніяк. Дмитро Лавров із Краматорського ОТМО впродовж 20 років бачить смерть кожного дня.

Моя робота не лише розтини, як прийнято вважати у масовій свідомості. Мало хто знає, що гістологічне дослідження проводять саме патологоанатоми. В онкологічному напрямку без нас ніяк. Взагалі ніяк. Гістологічне дослідження це перше, що потрібно. Без гістологічного діагнозу не має клінічного діагнозу. І ніякий онколог не може далі лікувати хворого. Будь-яке оперативне втручання - операція чи біопсія - передбачає забір матеріалу на дослідження, який потребує гістології. Без нас онкологія взагалі б зупинилася.

От видалив пухлину онколог. Але не зрозуміло, доброякісна вона чи злоякісна. А від цього залежить подальше лікування. Адже потрібно зрозуміти, яка пухлина, тип, морфологія, чи є у лімфовузлах метастази.

Приносять мені матеріал. От пухлина молочної залози була у хворої. І мені потрібно цей матеріал дослідити. Знайти цю пухлину, описати, вирізати, знайти лімфовузли. Далі це все запускається в так звану гістологічну проводку. У нас є вся необхідна апаратура, повністю автоматична система.

Це нам дозволяє зробити скельця. Це такі маленькі прозорі гістологічні скельця, на яких розташований зрізаний на спеціальному мікротомі матеріал. Далі я під мікроскопом дивлюся, описую. Та даю своє гістологічне заключення для лікуючого лікаря. І лише з ним онколог призначає відповідне лікування.

Я бачив смерть кожен день. За свою діяльність я провів більше 4 500 розтинів дорослих. І десь 500 померлих дітей. Кожен день я спілкувався із їх родичами. Якщо кожен день, кожну смерть пропускати через себе, то через місяць роботи можна зійти з розуму. Тому потрібно абстрагуватися, розуміти, що це просто робота і треба її виконувати без емоцій.

Моя професія дуже непопулярна в медицині. Це не хірург, не акушер гінеколог, які є медійними людьми і яких пацієнти знають, рекламують, радять іншим. Це не напрям, за який масово пишуть матеріали про вдалі операції чи врятовані життя. Це не та сфера, яка у всіх на слуху.

Багато лікарів мого профілю закінчили погано – ті ж психічні розлади, алкоголізм. Ця діяльність дуже погано впливає на життя.

Мені дуже допомагає боротися із стресом живопис. Щоб відновитися після роботи – я малюю. Натюрморти, пейзажі. Мої роботи раніше були частими гостями різноманітних виставок.

Я консультую людей перед поступленням в онкологію, яких направляють з інших міст. Дивлюся їх гістологічні матеріали (скельця).

Приїхав до мене хлопчина з діагнозом рак шкіри. Я дивлюся привезений ним гістологічний висновок, дивлюся на гістологічні скельця – там не має раку. А його у лікарні в тому місті навіть не запитали, що і як з ним трапилося.

Хлопець розповів мені, що на будівництві врізав болгаркою палець. Перебінтував його. Палець погано заживав, пішов до лікарів. Його скерували до онколога, взяли біопсію – встановили ніби рак.

Я вивчив його скельця, цей діагноз спростував і заперечив. А хлопчина вже готувався, що йому пів руки ампутують.

Так що і з моєю професією можна приносити людям радість.

Ви розумієте, от я ставлю діагноз рак. Ви ж розумієте, такий висновок для людей – хворі дуже трагічно це сприймають. Дуже тяжко реагують: починаючи від істерик і аж до потрапляння у психіатричні лікарні.

І от кожен раз виносити людям такий вирок – це для лікаря дуже морально складно.

Але бувають випадки і навпаки – коли людині ставили діагноз, що у нього є рак. А я провівши гістологічне дослідження це спростовую.

І хороші новини бувають у патологоанатомії.

07.06.2026