Вони залишаються в тюремній системі. Злет кар’єри тих, що за версією слідства “не били, не катували, наркотиками не торгували”
В діяннях склад кримінального правопорушення відсутній, кримінальне провадження закрито. Так у Територіальному управлінні ДБР, розташованому у місті Краматорську, за більш як 3.5 роки слідства, не знайшли підтвердження перевищення влади або службових повноважень працівниками Бахмутського СІЗО.
Тож за версією правоохоронців, ув’язнених не били, не катували, передачі не відбирали, до примусової роботи не залучали та наркоторгівлю в установі не організовували.
Нагадаємо у нашому журналістському розслідуванні “Концтабір Бахмутського СІЗО та пекло Синельниківської ЗОНИ” ми розповідали про ряд схем, які мали місце у цих закладах несвободи, про скарги на побиття від 21 ув’язненого, їх відео звернення із звинуваченнями керівництва та персоналу у насильстві, вимаганні грошей та організації наркотрафіку.
Ми вирішили з’ясувати, а як склалося майбутнє тих працівників, що “наркотиками не торгували, не били, не катували” ув’язнених у Бахмутській установі виконання покарань № 6.
Дмитро Гришко. Один із працівників Бахмутського СІЗО, який за словами ув’язнених був одним із “винуватих у їхніх бідах”. За даними Youcontrol, згідно його декларацій, у 2022 році він працював у Бахмутській установі виконання покарань № 6 на посаді інженера відділу інженерно-технічних засобів охорони інформатизації та зв’язку.
Відомо, що станом на сьогодні місто Бахмут є тимчасово окупованим. Поряд з тим, юридична особа – Державна установа “Бахмутська установа виконання покарань № 6” не ліквідована.
З порталу держзакупівель Prozorro можна дізнатися, що ця ДУ проводить держзакупівлі. От у лютому 2026 року уклала договір на закупівлю комп’ютерної техніки на більше як 93 тисячі гривень. Місце поставки вказано місто Дніпро.
Та нас зацікавив той факт, що за даними YouControl, керівником цієї установи зараз є саме Дмитро Гришко.
Йдемо далі.
Дмитро Лунякін. За словами в’язнів, цей працівник неодноразово влаштовував їм “веселе життя”.
За даними Єдиного державного реєстру декларацій, Дмитро Лунякін продовжує працювати у системі виконання кримінальних покарань. Свою професійну діяльність він продовжив у Київському слідчому ізоляторі. Посада та ж сама – інспектор відділу режиму і охорони.
Сергій Голованьов. Працював старшим оперуповноваженим оперативного відділу Бахмутського СІЗО. Також “засвітився” у нашому розслідуванні.
Він “піднявся” до посади чергового помічника начальника жіночої «Hадержинщинської виправної колонії (№ 65)» на Полтавщині.
Максим Меценко. Напрямок діяльності цього опєра СІЗО теж був предметом уваги нашого розслідування.
За даним YouControl та Opendatabot, Максим Меценко після Бахмута попрацював у штурмовому взводі воєнізованого формування “Циклон”.
Циклон - це спецпідрозділи, діяльність яких спрямована на припинення групових непокор, заворушень та протиправних дій в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.
А далі перейшов працювати на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу оперативного чергування, охорони і режиму у Львівській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань.
Максим Тимошенко. Працював у Бахмутському СІЗО заступником чергового помічника начальника установи. На оприлюдненому нами відео записі, один із колишніх в’язнів детально описував "діяння" цього фігуранта.
Згідно його декларації за 2025 рік, Максим Тимошенко продовжує службу у Вінниці, в Центрально-Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань. Його остання вказана у реєстрі посада - старший інспектор (з озброєння) воєнізованого формування «ЦИКЛОН».
І на закінчення.
Питання про те, чи можуть керівники та працівники СІЗО чи колоній, займатися вимаганням коштів, наркоторгівлею, змушувати до безкоштовної праці – без відома, щодо таких своїх злочинів, з боку вищого керівництва – скоріш є риторичним.
Бахмутське СІЗО перебувало у підпорядкуванні Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
Тож цей матеріал закінчимо, згадавши історію екскерівника цього управління – Вадима Кірієнка, що обіймав посаду начальника із 2020 по 2025 рік.
Він не був фігурантом кримінальних проваджень ані щодо наркотрафіку, ані щодо вимагання грошей, ані щодо катування. Але є учасником доволі цікавої справи.
Як повідомляла Спеціалізована антикорупційна прокуратура, “27 листопада 2025 року Апеляційна палата ВАКС підтвердила законність визнання необґрунтованим активу, яким користується начальник Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України В. Кірієнко, та стягнення його вартості в дохід держави (цивільна конфіскація).
Суд погодився з доводами прокурора та відмовив відповідачу в задоволенні апеляційної скарги.
Рішення Апеляційної палати ВАКС набирає законної сили з моменту проголошення.
Як уже повідомлялось, на підставі матеріалів Державне бюро розслідувань, Національне агентство з питань запобігання корупції - НАЗК та доказів, самостійно отриманих прокурором САП, з’ясовано, що у 2023 році донька посадовця придбала автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER VOQUE», 2021 р.в., вартістю на день набуття 3 290 400 грн в інтересах свого батька, який опосередковано вчиняв із таким активом дії, тотожні за змістом праву розпорядження ним.
Водночас згідно з аналізом доходів і видатків посадовця та членів його сім’ї встановлено неможливість набуття цього активу за рахунок законних джерел”.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень можна дізнатися, що справа слухається в Касаційному цивільному суді, який ще у березні 2026 року, за клопотанням Вадима Кірієнка, призупинив виконання рішення про цю конфіскацію – на час розгляду касації.
І от постає закономірне запитання, якщо прокурори пишуть, що неможливо було купити таке авто за рахунок законних джерел, то звідки тоді взяв на його купівлю кошти начальник Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Вадим Кірієнко? Управління, якому підпорядковувалися керівники колоній та СІЗО трьох областей.
Бо до слова відомо, звідки брав гроші його колега генерал-майор Михайло Дзюдзь, ексначальник Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань - брав хабарі у начальника підпорядкованої виправної колонії.
Михайло Дзюдзь нині уже на свободі. Отримавши 5 років ув'язнення, він відбув за гратами лише 3 роки. Адже 9 лютого 2026 року, ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області було задоволено подання ДУ «Менська виправна колонія № 91» про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, пробаційним наглядом, засудженому Дзюдзю. 20 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду цю ухвалу залишила без змін.
12.05.2026
Матеріал підготовано в рамках проекту “Сприяння захисту прав людини в Україні через правозахисну освіту та залучення громадськості”, що фінансується Європейським Союзом у межах реалізації субгранту, наданого Центром громадянських свобод. Його зміст є відповідальністю Бюро журналістських розслідувань "Детективи" і не обов'язково відображає погляди Центру громадянських свобод та Європейського Союзу.