Лор-онкологія – це не про брудні вуха та нежить

Систематично трапляються невідкладні ситуації. Якщо у хворого перекрито дихальні шляхи, смерть наступає за 3-4 хвилини. У мене не один раз були такі випадки. Я встигав зробити трахеостомію. Було, що люди і помирали. Не встигали доїхати. За мої сорок один рік практики, таких двоє хворих померли. Не змогли доїхати і я не зміг їх врятувати.

Я часто рятував таких ургентних пацієнтів. Усіх дванадцятьох пам’ятаю. Трахеостомії доводилося робити прямо в коридорах. Це такі хворі, які уже приїздили в стенозі. Тобто “сині” уже приїхали. Ракова пухлина закрила повністю дихальне горло і вони не могли дихати.

От нещодавно, приїхав хворий, зайшов у лікарню, але ще до мене на прийом не дійшов. Прибігає до мене санітарка – там хворий “посинів”, упав на підлогу і не дихає. У мене у портфелі, який постійно зі мною, є трахеостомічний набір. Беру, біжу до нього, міряю сатурацію. Дивлюся свідомість, дихання, серцебиття. Усі ці показники свідчать, що у нього гострий стеноз гортані. Роблю конікотомію. Розрізаю хрящі гортані і ставлю трахеостомічну трубку.

Я встиг зробити конікотомію, вставив трубку і почав туди дихати – відновлювати дихання. Паралельно керую тими, хто навколо мене – медсестра входить у вену, колить адреналін, дексаметазон, гормони – ставить крапельницю. А я в той час намагаюся “роздихати”.

Зазвичай, це вдається і допомагає, якщо у пацієнта не має супутньої патології – інфаркту, інсульту.

Потім такі хворі проходили хіміотерапію, променеву, можливо якісь нескладні операції – і все у них було добре. І хоч лор-онкологія – це вкрай складна спеціальність, в результаті ми продовжували життя комусь на 5 років, комусь на 10. А когось повністю виліковували.

У лор-онкології ми маємо перехрещення дихальних і шляхів травлення. Тому це вкрай складний напрямок. Але лікуємо людей.

Такі пацієнти забирають якщо не місяць, то точно тиждень мого життя – адже я за кожного такого складного хворого переживаю. Це витягує дуже багато енергії. Звичайно, в онкології пацієнти і помирають. Дуже болюче психологічно такі випадки переживати. Хоча розумієш, що все тобою можливе, як лікарем, було зроблено.

41 рік я працюю у цьому місті. Через війну маємо дуже нагальну кадрова проблема – у поліклініці медсестри масово звільняються і виїжджають з Краматорська. У відділенні взагалі залишилася одна медсестра на денній зміні. вона і за маніпуляцій ну, і за перев’язочну, і за постову. – На неї навантаження неймовірне, адже вона одночасно виконує функції трьох працівників - маніпуляційної, перев’язочної та постової медсестер.

Я не можу ні в чому винити медперсонал – Краматорськ бомблять постійно. От сьогодні (29 квітня), було 4 прильоти. На моїх очах в під’їзд попали. Я їхав з роботи сьогодні, своїх співробітників розвозив по домівках – автобусів не має і вони не можуть добратися. На Ясногорську приліт, на Лазурному попало в будинок. Їдемо, все в диму.

Онкологія

Я закриваю чотири напрямки по медичній спеціальності в Краматорському ОТМО – лор-онкологія, лор-сурдологія, доросла лор і дитяча. У всіх цих напрямках я маю сертифікати і вищу категорію.

Пацієнти, які ніколи не хворіли, до лікарів не зверталися, думають, що лікар-отоларинголог – це по брудним вухам і нежитю. Нещодавно заходить чоловік – подивіться швидко, та й я піду. А у нього проблема серйозна – рак горла.

Лор-онкологія, як спеціальність виділено окремо, це лікування онкологічних проблем верхніх дихальних шляхів. Тут і біопсії, і трахеостомії, це і відновлення дихальних шляхів та ковтання.

Таких хворих багато, спеціальність потребує великих знань і практичних навичок.

Я завідую відділенням захворювань голови та шиї і у нас відсотків 70% - то онкологічні хворі.

Відновлення слуху

Другий напрямок – лор-сурдологія. Сюди відноситься все, що охоплює слухову допомогу населенню.

У нас населення зменшилося, але натомість дуже багато хворих військових. 80% по сурдології до мене йдуть військові з акубаротравмою, тобто контузіями. Нам потрібно діагностувати ступінь ураження і рівень ураження (середнє вухо, перфорації, крововиливи, чи внутрішнє вухо). І від цього залежить ефективність нашого лікування.

Ми займаємося відновленням слуху. Робимо такі хірургічні операції як тимпанопластику.

На сьогодні це дуже гостра проблема. Відновлення слуху для військових – це архіважливе завдання в час війни.

Я ходжу консультую і по інших відділеннях Краматорського ОТМО: хірургія, інфекційне відділення інші. Коли до прикладу туди госпіталізовують військових, і у них є також скарги по лор напрямку – я приходжу і консультую.

Хочу підкреслити, що з усіх військових, що були безпосередньо на передовій, і які поступили лікуватися до нас в Краматорське ОТМО – у різні відділи – 99% мають акубаротравми.

Ми виконуємо і програму слухової допомоги для осіб з інвалідністю. Це також важливий пласт нашої роботи. Ми уже забезпечили 175 осіб з інвалідністю слуховими апаратами – фактично усіх тих, хто залишилися на території Донецької області.

Третій і четвертий напрямок лор-допомоги – це загальні дитяча і доросла. Лікування танзелітів, аденоїдів, гайморотомії та інше.

Щодо дитячої допомоги у нашому відділенні – дітей практично в Краматорську і Слов’янську уже не залишилося.

Правильний огляд гортані

У хворого наступає осиплість голосу – захриплість. З’являється утруднення ковтання. Ускладнене дихання. Ну що такі хворі роблять – звертаються до сімейного лікаря. Але той фактично гортані не дивиться. Бо потрібні спеціальні навики – є відповідна процедура, коли хворого тягнеться за язик і спеціальним інструментом з дзеркальцем обстежується, або ендоскопом. Потрібно дивитися голосоутворюючий апарат.

До прикладу, скаржиться хворий сімейному лікарю – комок у нього в горлі, чи припухлість на шиї. А переважна більшість сімейних лікарів не можуть подивитися гортань. Це повинні бути спеціальні навики для огляду гортані. Обов’язково потрібно гортанне дзеркало – якого у більшості сімейних лікарів не має. Повинен бути ендоскоп з доброю оптикою – 30, 70, 90 градусів.

І звичайно потрібно візуалізовувати цей процес. Тому сімейні повинні відразу скеровувати до вузькоспеціалізованого лор-фахівця.

Ми в ОТМО Краматорська в обов’язковому порядку, при первинному прийомі, коли прослухали скарги і склали анамнез, здійснюємо відео фіксацію патологічного процесу. У нас достовірність – 100%.

Питання у тому, що хворий може не довіряти лікарю. А так ми маємо його проблему відзняту на відео, показуємо йому, пояснюємо. Ми пацієнтам скидаємо ці відео на флешку. І так і кажемо – не довіряєте нам, можете показати ці відео у Дніпрі, Києві чи в інших клініках. Можете переслати це відео, і запитати, що у таких випадках потрібно робити, і чи ми призначили правильне лікування.

Дуже важливою є верифікація діагнозу. Потрібно виконати біопсію, тобто в гортані взяти шматок тканини і відправити на гістологію, імуногістохімію, цитологію. У деяких випадках і на все разом відправляємо.

І після верифікації діагнозу ми призначаємо лікування. Або операція - якщо це операбельний пацієнт. Або хіміотерапія чи телегаматерапія (променева).

І таких хворих ми маємо багато, такі хворі проблемні.

Якщо хворий не операбельний, ми проводимо, згідно Протоколів, чотири курси хіміотерапії. Після кожного такого курсу я обстежую хворого і хіміотерапевту описую результат від дії препарату.

Вплив війни на лор онкологію суттєвий

Я маю досвід вкрай складних операцій. Як от екстирпацію гортані (повне видалення), шийна дисекція, трахіоглоточне стентування. Іноді такі операції тривають 6-7 годин. Тимчасово, нажаль на сьогодні, таких складних операцій у Краматорську ми не проводимо. Я залишився у області один лор-онколог, і братися виконувати складні такі операції я не беруся. Бо їх потрібно робити колегіально.

Але допомога в дорозі – уже за час повномасштабної війни я підготував двох інтернів, вклав у них дуже багато своїх сил, енергії та розуму. Вони планують залишатися працювати у нас в Краматорському ОТМО.

По інших операціях у відділенні – виконуємо 10-12 на місяць. Різна складність – пухлини носа, ті ж трахеостомії.

Історія про мушлю

Випадок розкажу із медичної практики. До мене у відділення поступає військовий. У нього акубаротравма, він погано чує. Приходить із направленням. Я читаю його документи. А у нього поранення вушної раковини. Але слова “раковина” – це русизм. Українською – “мушля”.

І от я його запитую: скажіть будь ласка, а оце поранення вашої мушлі було у цьому році, чи в минулому. Бо мені по документам не зрозуміло.

А він на мене такий дивиться: лікарю, ви знаєте, у мене не має мушлі.

Я йому відповідаю – та у вас навіть не одна, а дві мушлі. І вони у вас на голові.

Ми навіть гугнили, щоб я його переконав, що вушна раковина – правильно українською перекладається як вушна мушля.

Нічого собі лікарю, а я подумав, що мушля – то жіночий статевий орган. І ви над мною підсміхаєтеся.

14.05.2026