Тюремна імперія України. Як колонії накидують засудженим додаткові роки за гратами

IX.

На новий строк

Засуджений Сергій наприкінці серпня 2020 року звернувся до Вознесенського міськрайонного суду на Миколаївщині. Він скаржився на дії адміністрації Вознесенської виправної колонії № 72.

Скаргу суд Сергію повернув назад, обґрунтовуючи свої дії тим, що засуджений мав подавати позовну заяву, а не скаргу.

Тим часом у виправній колонії в’язня вирішили провчити. Де ж то видано, щоб засуджені “царів і богів тюремних” викривали.

Сергію почали “шити” статю 391 Кримінального кодексу - злісна непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань. Кинули в ДІЗО, а там зафільмували, що він відмовився прибирати камеру.

За це Сергій отримав новий строк – 1 рік.

У Вознесенській колонії з неугодними не церемоняться – від 2021 року дванадцять її в’язнів отримали нові терміни покарання за непокору вимогам адміністрації.

Роман із Рівненщини отримав свої десять років за вбивство. Йому залишалося 7 місяців і 16 днів. Напевне, Роман будував собі плани на майбутнє. Пошук роботи, можливо сім’я. Подих свободи наснажував. А тим часом у Коломийській виправній колонії № 41, для засудженого планували зовсім інше майбутнє та працювали над його новим строком.

В результаті Роман отримав новий рік позбавлення волі– як і у випадку з Сергієм – за відмову прибирати камеру.

Судді він так і сказав – працівники колонії хотіли знімати на відео весь процес прибирання ним камери. А так як велика кількість схожих відео із різних в’язниць “гуляє” Інтернетом – то він і відмовився. Щоб його таким чином не принизили.

Суддя Коломийського міськрайонного суду на Прикарпатті то послухав, але новий строк таки докинув.

Таких “навчених” Коломийською зоною, від початку 2021 року уже 18 чоловіків.

Правозахисник Андрій Діденко, із Харківської правозахисної групи, більше п'ятнадцяти років висвітлює дану тему, наполягаючи над необхідністю скасування кримінального покарання за такі дисциплінарні проступки засуджених.

- Ця модель кримінального покарання - це фактично повторне притягнення до відповідальності людини за один і той самий проступок. Юридичною мовою це називається "дисциплінарна преюдиція". Тобто спочатку людину притягують до дисциплінарною відповідальності за "непокору" адміністрації установи: за нетактовну поведінку, не виконав розпорядок дня, не встав по підйому, не застелив ліжко. Відправляють до прикладу на 15 діб до дисциплінарного ізолятора.

А потім карають кримінальною відповідальністю. Єдиним складом злочину для суду є те, що людина, до цього була поміщена в приміщення камерного типу (ПКТ).

Суду цього достатньо. Бо сама диспозиція статті 391 КК України прописана таким чином, що цей склад злочину вважається доведеним, якщо людина отримала дисциплінарне стягнення у вигляді поміщення до ПКТ. 

Харківська правозахисна група вимагала не один раз, щоб цю статтю було відмінено без всяких альтернатив.

Наявність статті 391-ї жодним чином не сприяє меті кримінального покарання, якою повинна бути ресоціалізація. Тобто створенню державою умов, заходів для того, щоб свідомість людини змінилася. І щоб та людина, яка була злочинна, мала негативне ставлення до суспільства – щоб у неї щось помінялося, вона стала правослухняною і свідомою.

Так от ця стаття Кримінального кодексу – жодним чином не впливає на ресоціалізацію, а є репресивною каральною моделлю, - аналізує ситуацію Андрій Діденко.

В основі вироку лежав епізод із відмовою Олегом зайняти своє спальне місце у відділенні, коли його привели із карцеру. І так виглядає, що ця ситуація була свідомо спланована працівниками колонії. Адже Олегу наказали зайняти не його ліжко, а ліжко іншої людини. І на цьому ліжку вже спав інший засуджений. Посилання адвоката на те, що зайнятість ліжка іншою особою було зафіксовано під час перевірки працівниками колонії, Олег фізично його не міг зайняти та спав на своєму місці - на думку суду винуватість чоловіка не спростовувало.

Тож стараннями Райківської колонії Олег отримав свій новий строк і чергові півтора роки за гратами.

Ця зона організовує таким людям нові терміни – бо враховує “криміногенну зараженість особистості”.

Як і у випадку із Володимиром, якому також "припаяли" відмову зайняти призначене спальне місце на відділенні, ціною в додатковий строк тривалістю рік.

На 73-ій зоні із засудженими церемонитися не прийнято. Тут людей "ламають" додатковими роками за гратами з давніх-давен. Лише із 2021 року 13 в’язнів дістали нові терміни із легкої руки адміністрації колонії.

Так минулого місяця, після невдалої апеляції, 1 рік і 9 місяців отримав тутешній засуджений Олександр. Він у суді вину не визнав. Вершителю правосуддя розповідав, що камеру утримував у чистоті, прибирав регулярно власним інвентарем. А прибирати камеру відмовлявся виключно, коли були присутні працівники колонії. Тобто сам – прибирав. При них, із відео зйомкою – відмовлявся.

Суддю позиція Олександра не переконала.

Так само, відмову прибрати камеру аргументував і Федор. Із мене зробили “цапа відбувайла”, обурюватиметься він у суді. Я не клоун, щоб на відео знімали, як я прибираю. А потім мої діти це дивилися в Ютубі.

Попри запевнення у неприналежності до злодійського світу, те що у нього двоє маленьких дітей і важко хвора мати, Федор отримав новий строк в півтора роки. Суддя вважав, що засуджений суттєво знижував своєю поведінкою авторитет представників адміністрації в очах інших засуджених, що вкрай ускладнює нормальну діяльність виправної колонії.

На час постановлення цього вироку Федору залишалося від попереднього строку лише 8 днів.

А от засуджений Іван у суді розповідав про неправомірні дії працівників колонії і застосування до нього фізичного насильства.

Але суддя до уваги взяв лист самої Райківської зони, де було запевнення, що факти ані фізичного, ані психологічного тиску свого підтвердження згідно результатів перевірки не знайшли.

Це вже як сатира виглядає – засуджений скаржиться на колонію, що його там б’ють – а перевірку проводить сама ж колонія. У вас били – та нє, ви шо.

8 серпня 2020 року було днем звільнення Івана. Та на той момент по ньому уже справу колонія розкрутила повним ходом. Тож Івана випускати ніхто і не збирався. За день до звільнення його взяли під варту у СІЗО.

Перший вирок суду по цій “391-ій статті” було скасовано у апеляції. Справа затягнулася.

Із другого разу, у червні 2022-ого Івану прилетіло 2 роки і 8 місяців. Апеляція "зняла" 6.5 місяців. А на час цієї ухвали Житомирського апеляційного суду, без двох днів Іван цей термін уже відбув.

Мурад насолоджувався свободою неповних 1.5 роки. Бо вже у лютому 22-ого Бердичівський міськрайонний суд "ввалив" йому новий строк - 1 рік і 10 місяців, за непокору адміністрації Райківської зони.

Мурад переконував суддю, що до нього склалося неприязне відношення з боку адміністрації через те, що він був бродяжний, мав інше віросповідання, постійного робив їм зауваження, тому практично весь час притягувався до дисциплінарної відповідальності, поміщався в ДІЗО, майже весь строк там пробув.

Перебуваючи у камері, вони кожного дня здійснювали прибирання, оскільки жили там і їм потрібна була чистота, вони навіть самостійно для цього набирають воду у баклаги. Запевняв, що він ніколи не відмовлявся прибирати, але не дасть над собою знущатися і відразу сказав, що у присутності працівників колонії прибирати не буде, а нехай вони залишать йому знаряддя і зайдуть через півгодини.

Але керівництво зони наполягало на прибиранні у їх присутності і під відео запис. У таких випадках він відмовлявся.

Та суддям Бердичівського міськрайонного суду у таких справах, “ближче до тіла сорочка” Райківської виправної колонії.

Мураду довелося повертатися назад за грати.

Формально, держава начебто намагається врегулювати описану ситуацію. Так, на розгляді депутатів перебуває Урядовий законопроект №15003. Однак правозахисники наполягають, що ініціатива Кабміну - це формальне "скасування". Адже хоча Проєкт №15003 позиціонується Урядом як скасування кримінальної відповідальності за статтею 391-ою, і це ніби "гуманізація" - він запроваджує нову конструкцію «злісної непокори» вже у Кримінально-виконавчому кодексі.

Детально законопроект проаналізував експерт Харківської правозахисної групи з питань кримінально-виконавчого права, кандидат юридичних наук Михайло Романов.

Він дійшов висновку, що відбувається "кулуарна гра" Уряду, наслідком якої для засудженого може стати відбування покарання в ПКТ колонії максимального рівня безпеки (карцері).

"Зважаючи на те, що статистично в Україні переважна більшість вироків призначається на строк від 3 до 5 років, застосування до засуджених поміщення в ПКТ за злісну “непокору” на строк в 1 рік призведе до того, що засудженому буде підвищено рівень безпеки утримання, і відповідно всі інші правообмеження на 20-30% від загального строку їх покарання".

Як бачимо, кількість вироків за 391-ою знижується, але ж варто пам'ятати, що через повномасштабну війну ряд колоній "відпали" через тимчасову окупацію агресором територій. Також суттєво зменшилася і загальна кількість засуджених, значна частина пішла добровільно воювати.

Єдиний шанс не залишитися за гратами по новому строку за "злісну" непокору є лише в тих засуджених, які на час постановлення вироку уже відбули покарання за попередні злочини та вийшли на волю.

Із 2021 року, з 416 осіб, 17 засуджених отримали умовне покарання - іспитові строки. Ще двом призначили штраф. Чотирьом засудженим дали від 1 до 6 місяців арешту (бо мали на той час міру запобіжного заходу утримання в СІЗО).

Варто відзначити, що поряд із зменшенням кількості вироків за "злісну непокору", спостерігається й зменшення призначення судами покарань, не пов'язаних із позбавленням волі.

Жодного іспитового терміну за перші 4 місяці 2026 року. І тільки по одному - у 2025 та 2024 роках.

Та варто підкрислити - наш аналіз показав і те, що навіть сам факт звільнення і перебування особи на волі, не завжди означає, що такому засудженому призначать умовний термін. Бо в ряді історій, особам продовжують накидувати додаткові строки "за злісну непокору" адміністрації колоній та повертати їх знову за грати.

X.

Конвеєри додаткових термінів. Колонії-лідери із клепання нових строків засудженим

Засуджені, яким до того покарання, що у них є, додають нові строки “за злісну непокору адміністрації”, скаржаться на штучно створені, працівниками колоній, епізоди для “накидування” їм додаткових років.

Оперативники і сміття

У серпні минулого року в Арбузинському районному суді Миколаївської області слухалася справа засудженого Південноукраїнської виправної колонії № 83. Відмова Віталія прибрати прогулянковий дворик ДІЗО поповнила б ряд десятків аналогічних справ у інших колоніях - коли б не один нюанс. Засуджений розповів судді, що відразу по прибуттю до колонії мав розмову із начальником зони. І той прямим текстом видав новоприбулому, що вживатиме усіх можливих заходів для того, щоб у Віталія збільшився строк покарання. До головного етапу реалізації цього сценарію на 83-тій колонії приступили 3 березня 2025 року. Віталія, якого уже кинули до дисциплінарного ізолятора, в той день вивели у дворик на прогулянку. Сигарет не мав, то й не курив. Гуляв один, без інших засуджених. Але спостерігати за цим процесом чомусь прийшло відразу п’ять оперативників. Після прогулянки його повели в камеру, а п’ять оперів у дворику залишилися. За 15 хвилин по тому, біля його камери уже стояв натовп працівників, які наставивши на нього відеокамеру, вимагали повернутися назад та позамітати прогулянковий дворик. Віталію сказали, що він там понакидав пачки з-під цигарок. На таку провокацію Віталій відповів відмовою.

Суддя розповідь послухав – та вбухав новий строк. 1.5 року. Зараз справа слухається в апеляції. Але з огляду на те, що за минулі більш як 5 років, випадків скасування таких вироків в апеляційних судах ми нарахували аж 2 із 416, шанси, ну зовсім, не на користь Віталія.

До активістів – або на новий строк

Створення конфліктів, між засудженими, які “не йдуть на контакт” із керівництвом колонії та так званими “активістами”, що активно співпрацюють із цією адміністрацією є типовим явищем в роботі тюремних “царьків”.

Із таким стикнувся Сергій у Синельниківській виправній колонії № 94.

Він відмовився від переведення до іншого відділення зони, після такого рішення адміністрації. Сергій запевняв суддю, що працівники це переведення хотіли зробити спеціально, знаючи про його конфлікт з іншим засудженим, який перебував у цьому відділенні. Крім того розповів вершителю правосуддя, що відмовився жити у цьому відділенні, так як не хотів вчиняти нові злочини. Тутешні засуджені займалися шахрайськими діями і якщо б він відмовився, то були б погані для нього наслідки.

Сергія у суді послухали, і стараннями адміністрації Синельниківської зони, “влупили” йому 2 роки.

Відмовляєшся вичистити кабінет начальника?

По ще одному засудженому 94-тої колонії "організували" іншу комбінацію. У суді Вячеслав наполягав, що його змушували прибирати кабінет начальника відділення. Від такого замітання – миття він звісно відмовився, бо це не приміщення загального користування та до його прибирання не мають права залучати під приводом “благоустрою території”. Саме на таку відмову від прибирання, скоріш за все і був розрахунок в адміністрації зони. Вячеславу “намалювали” злісну непокору.

В час фінального розгляду справи у суді, Вячеслав відбув свій термін покарання та перебував на волі. Але наприкінці вересня 2023 року, Синельниківській міськрайонний суд вирішив, що Вячеславу “не пошкодить” ще два нових роки за гратами. І стараннями Синельниківської зони, чоловіка повернули назад до в’язниці – на новий строк.

Залишилося відбути 4 місяці, чи кілька днів, або й взагалі уже більше року на волі – це не зупиняє від нового строку по 391-ій, організованого стараннями “князів” колонії. А іноді тільки людина звільнилася - підписуйся за новий строк.

От Станіслав із Первомайської виправної колонії № 117 до вироку суду і нового терміну за непокору на цій зоні, встиг погуляти на свободі лише 13 днів.

Доповідь про чисельність засуджених

Сергію накидували нові строки по 391-ій уже тричі. Один із них – у січні 2025. Постаралася Олексіївська виправна колонія № 25. Йому “організували” типову непокору – у тому числі і за відмову, будучи черговим в камері ДІЗО, доповідати про кількість засуджених в камері.

Таку вимогу працівників адміністрації Олексіївської зони, у даному випадку, можна трактувати як провокацію. Так це і сприймав Сергій. Адже всі чотири дні підряд, коли його відзнімали на відео, у камері він знаходився один. Тож для працівників 25-ої кількість утриманців була очевидною.

Докинули ще й прибирання – в результаті Сергій стараннями колонії отримав нових 2 роки за гратами.

До слова, наприкінці 2025 року Сергію знову додали терміну. І знову по 391-ій. Як так далі адміністрація колоній буде прискіпливо ставитися до цього засудженого, то день, коли він зможе вийти на волю, відтягуватиметься з року в рік.

Аналогічно стосовно доповіді про чисельність засуджених документували і Родіона із згаданої Південноукраїнської 83-ої. Він теж був у камері один. Але те, щоб він “відчеканив”, що в камері утримується один засуджений – адміністрації колонії було, ну дуже, вкрай потрібно. Відмовився – все, злісний непокірник вимогам адміністрації. Ну просто злочин, який підриває під корінь існування та роботу всієї колонії

Додали йому, що ще ходив у власному одязі, відмовившись від форменного. У результаті – два нових роки.

Хвороба нирок - не завада

Та особливим цинізмом відзначилися у Коростенській виправній колонії № 71. Тут вирішили провчити та непокору “організувати” важкохворому.

Сергій у суді підтвердив, що відмовлявся іноді працювати, окільки має хворобу нирок, які болем його турбували.

У засідання викликали тюремного медика. Лікар підтвердив, що Сергій відбуваючи покарання в колонії, перебував під медичним оглядом та періодично звертався до медчастини за медичною допомогою.

XI.

Відмовився платити данину, доносити, скаржився прокурору. Кому в колоніях додають строки

Уродженець Білорусі неодноразово скаржився прокурору на дії працівників Житомирської зони. Юрій стверджував, що робив це усно, а письмово написати скарги не міг – бо працівники 4-ої колонії відмовлялися видати йому ручку та папір. І саме через його скарги, у адміністрації виникла особиста неприязнь до нього.

На такій версії подій наполягав Юрій у Богунському районному суді Житомира. Із подачі 4-ої колонії йому світив новий строк – за злісну непокору адміністрації установи. Юрій вину не визнав.

Одягали наручники, били дубинкою

- На мене одягали наручники, змушували присідати, били дубинкою – розкаже він судді.

Юрій наполягав, що не міг прибирати  за станом здоров’я. Погане самопочуття, проблеми з хребтом та шлунком, загострення язви перешкоджали йому виконувати роботи з благоустрою території.

Юрій систематично звертався до лікаря колонії, вживав пігулки.

Засуджений був оглянутий лікарською комісією, яка прийняла рішення про направлення на госпіталізацію. В послідуючому, був етапований до лікарні в Шепетівській ВК-98. Пролежав у стаціонарі терапевтичного відділення, де йому були встановлені обмеження фізичних навантажень, протипоказана важка фізична праця, призначено дієтичне харчування.

Згідно виписки із медичної картки, Юрію встановлено діагноз: наслідки перенесеної хвороби, кіфотична деформація грудного відділу хребта.

Але суд критично оцінив доводи Юрія, розцінюючи їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності.

Суддя аргументував це тим, що з досліджених в судовому засіданні медичних документів засуджений має ряд хронічних хвороб, які звільняють його лише від важкої праці.

А роботи по прибиранню, начебто не впливали на стан його здоров`я і його не погіршували.

Неупередженому ставленню працівників колонії суддя підтвердження не знайшов.

Юрію, якому залишалося відбути 14 днів із 5 років попереднього терміну, присудили 1.5 роки за злісну непокору.

Викривав протиправну діяльність

Як бачимо, особлива увага в колоніях до тих, які пишуть скарги або викривають незаконні дії тюремних працівників. Таких навіть “дістануть”, коли вони будуть уже на волі.

Як трапилося із Денисом із Первомайської 117-тої, який отримав свій новий рік  в’язниці за злісну непокору.

У суді він так і розповідав: адміністрація Первомайської ВК-117  мала на меті покарати його за вчинені ним дії, щодо викриття протиправної діяльності персоналу ДУ «Бердянська виправна колонія (№77)», де він раніше відбував покарання.

Денис неодноразово у суді підтверджував і те, що режиму відбування покарань не порушував. Прибирати відмовлявся лише тоді, коли здійснювався відеозапис. Однак коли відеозапис зупинявся, заявляв про своє бажання виконати висунуті представником адміністрації установи вимоги та здійснював прибирання в камері.

Коли у суді проголошували вирок, Денис на волі встиг пробути лише 4.5 місяці.

Будеш доносити на інших засуджених?

Олександр із Криворізької ВК-80 у суді розповів, що йому пропонували доносити на інших засуджених, він відмовився, і за це до нього було упереджене ставлення. Вину у скоєнні злочину “злісної непокори” він не визнав, оскільки все це провокація проти нього.

Але суд при винесенні вироку цього не врахував.

1 рік за гратами. Новий рік. І повернення назад до в’язниці. Адже на час вироку суду, Олександр уже був звільнений на волю за попередню судимість.

Вимагання грошей керівниками колонії

А от засуджений Володимир, із Бориспільської виправної колонії № 119 у суді розповів, що заступник керівника установи вимагав від нього 1000 доларів. Володимир відмовився платити. Саме тому у працівників колонії сформувалося упереджене до нього ставлення. Володимир вини не визнав повністю, категорично оспорював факт злісної непокори законним вимогам адміністрації зони, вказавши, що обвинувачення є надуманим, а докази сфальсифікованими працівниками колонії.

За клопотанням сторони захисту, судом було допитано свідка захисту, який показав, що він відбував покарання у БВК № 119 у той час, що і Володимир.

Свідок розповів, що після незначного часу перебування в колонії, відносно нього було вчинені незаконні дії - вимагання працівниками установи грошових коштів. Одним із вимагачів свідок назвав – особисто начальника колонії.

Гроші вимагали за те, щоб під час відбування покарання уникнути різних неприємних ситуацій з представниками адміністрації установи.

Свідок розповів, що про вимагання грошей він також чув і від інших засуджених - за те, щоб останні нормально відбували покарання.

Володимир наполягав у суді, що відмовлявся від прибирання території, оскільки був хворий і фізично не міг виконувати ці роботи. Він має серйозні проблеми зі здоров`ям, потребував госпіталізації, однак працівники колонії не реагували на його звернення. Із висновками за результатами його огляду фельдшером медичної установи, він не погоджувався, оскільки вони були поверхневими та не відповідали дійсному стану його здоров`я.

Кожного разу, будучи на дисциплінарній комісії, він бажав скористатися правовою допомогою, просив надати йому адвоката, однак участь останнього так і не була забезпечена. Відмову від адвоката він ніколи не писав. Вважав справу сфабрикованою через неприязні відносини з працівниками колонії.

Дата 24 жовтня 2022 року, увійде золотими літерами до календаря українських правозахисників. Адже тоді, суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Сергій Вознюк виніс єдиний за останні шість років виправдувальний вирок судом першої інстанції – по 391-ій статті.

Суддя визнав неналежними доказами переважну більшість документів з колонії, які були покладені в основу обвинувачення. Як і відеозаписи.

Доводи, що засуджений в категоричній формі відмовився виконати саме законну вимоги адміністрації, ґрунтуються виключно на припущеннях, що є неприпустимим - встановив вершитель правосуддя.

Також суддя аргументував свій виправдувальний вирок тим, що в основу обвинувачення Володимира за ст. 391 КК були покладені ті ж факти (однакові порушення правил проживання) на підставі яких до нього попередньо уже застосовувалися заходи дисциплінарного впливу.

На думку суду, застосування кримінальної відповідальності до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, на підставі сукупності аналогічних дисциплінарних правопорушень, за кожне з яких вона зазнала стягнення, порушує принцип non bis in idem ("двічі за одне й те саме не карають"), передбачений ч. 1 ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

01.06.2026