Ножові барони Криворізької зони. Керівництво виправної колонії організувало підпільне виробництво а-ля холодної зброї
- Тарас Зозулінський
У цій дні в Криворізькій ВК-80 планується зустріч керівників виправних установ регіону. Мають завітати і шефи з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України.
Напевне, начальник Криворізької колонії Олександр Бубенець показуватиме свої здобутки у царині виробничих потужностей установи. Як не як, а у листопаді минатиме рік, як полковник очолив виправну колонію.
Та скоріш за все, у два підпільних цехи, де на потік поставлено виробництво а-ля бойових ножів, Олександр Бубенець своїх гостей не поведе. Бо за чинним законодавством виготовлення такої продукції у стінах місць позбавлення волі заборонено.
Але якщо б працівники ДБР чи поліцейські Управління стратегічних розслідувань вирішили також завітати на таку екскурсію – із обшуками та у супроводі спецпризначенців – то їм варто знати, а де ж шукати ті ножі.
За інформацією наших джерел, один із цехів знаходиться на території банно-прального комплексу. Відразу за чорними воротами, ліворуч, у закинутій з вигляду будівлі і поставлено на потік виготовлення ножів.
У цій же будівлі, далі ліворуч, знаходиться швейна (взуттєва) майстерня, призначена для підшивання речей співробітників та взуття. Саме тут і шиють чохли на ножі.
Поставлене на конвеєр і виробництво у другому цеху.
Він знаходиться у сусідній будівлі на території промислової зони. Це так звана зона РІЦ.
Піднявшись по сходах наверх, на другий поверх, ви і потрапляєте на друге виробництво у приміщенні № 17.
Ось це фото зроблено на вході.
Тут стоїть щонайменше п’ять станків, а виробництво цілодобове.
А на цих фото ви можете бачити станки і заготовки самих ножів.
Уся готова продукція, а також заготовки надійно ховаються від сторонніх очей, у випадках приїзду перевірок. У стилі кримінальних голлівудських бойовиків, у цьому цеху облаштовано тайник.
На цьому фото ви можете бачити сині двері - вхід у дві таємні кімнати. Поруч розташована металева шафа на коліщатах. Ця шафа стоїть на рейках, і її засовують на вхід, з метою замаскувати таємні приміщення, де ховають виготовлені ножі.
У першому цеху на банно-пральному комплексі тайників не має, адже перевірки туди не заходять, бо їм кажуть, що там нічого не працює. І дивлячись на старі дерев’яні пошарпані двері, а ще й на накиданий за входом у будівлі різноманітний мотлох та старі матраци, перевіряючих можна зрозуміти.
Виробництво а-ля бойових ножів звісно є неофіційне і по документації колонії не проходить.
Олександр Бубенець у відповіді на наш запит пише, що факти виготовлення на території Криворізької виправної колонії № 80 ножів свого підтвердження не мають.
Ну це він так стверджує, адже опублікованих фото ми йому, звісно, не надсилали.
Тож цікавим є те, а як же ж начальник колонії буде пояснювати це виробництво після оприлюднення фото?
Можливо скаже, що то сувенірна продукція? Чи дитячі іграшки?
Хоча ножі на фото, ну зовсім, не скидаються на невинні забавки.
Вони зроблені в стилі мисливських ножів Rambo, а також нагадують військові ножі типу Storm–Olive чи ножі для виживання Survival.
Поряд з тим, ручка ножа дає підстави стверджувати саме про бойову спрямованість продукції. Адже мисливські ножі не роблять з такими рукоятками, і він зроблений як ніж із претензією на бойове використання.
Звісно, по фотографії складно кваліфікувати ці ножі як холодну зброю, адже таке заключення може дати лише офіційна криміналістична експертиза МВС України.
Проте візуально, виготовлені у колонії ножі мають кілька яскраво виражених ознак, через які вони з великою ймовірністю можуть бути класифіковані як холодна зброя.
Згідно з чинною «Методикою криміналістичного дослідження холодної зброї» в Україні, ніж вважається холодною зброєю лише за одночасної наявності всіх технічних та конструктивних критеріїв.
І за візуальними ознаками ці ножі підпадають під підозру:
1. Наявність розвиненої гарди (двостороннього обмежувача): На фото чітко видно металевий упор між руків'ям та лезом.
Якщо він виступає над держаком хоча б з одного боку на 5 мм або більше (що і має місце у цих ножах), це забезпечує безпечний та сильний колючий удар, що є важливою ознакою зброї.
2. Довжина клинка: Візуально на тлі килимка, довжина леза явно перевищує граничні 90 мм.
Як можна судити із фото, довжина клинка складає 180 мм.
А сам ніж за розмірами – 300 мм.
3. Форма клинка та заточування: Ніж має чітке вістря, скошений обух («щучку») та пилку на обуху. Така геометрія розрахована на колючо-ріжучі дії.
У той час, коли на території колонії керівництво налагодило підпільне виробництво ножів, Олександр Бубенець нам повідомляє, що “співробітники установи постійно здійснюють роботу по припиненню протиправної діяльності серед засуджених… за період з 01.01.2026 року по 31.07.2026 співробітниками установи, разом з працівниками правоохоронних органів було вилучено у засуджених 120 заборонених предметів”.
То що ж виходить – у засуджених вилучаємо, а самі виробництво налагоджуємо?
І так хочеться додати, що за інформацією наших джерел, лише за один місяць у двох підпільних цехах колонії, організованих керівництвом, виготовляється до ста таких ножів, з претензією на бойові.
Також наші джерела повідомляють, що дане виробництво ножів було налагоджене саме після приходу Олександра Бубенця на посаду начальника виправної колонії.
Коли читаєш пост Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, про призначення начальником Криворізької ВК-80 Олександра Бубенця – інформаційний посил вражає:
- Це старт нового етапу розвитку колонії, нові можливості, нова енергія та нове бачення майбутнього. -
Правда, майбутнє колонії бачилося для ряду працівників цієї установи, ну зовсім, не в налагодженні підпільного масового виробництва а-ля бойових ножів на території установи.
Кінець другої частини...
Початок розслідування ви можете прочитати тут - "Сумська династія Криворізької зони: Терпила, ты ещё на меня заяву напиши "
10.09.2026
Матеріал підготовано в рамках проекту “Сприяння захисту прав людини в Україні через правозахисну освіту та залучення громадськості”, що фінансується Європейським Союзом у межах реалізації субгранту, наданого Центром громадянських свобод. Його зміст є відповідальністю Бюро журналістських розслідувань "Детективи" і не обов'язково відображає погляди Центру громадянських свобод та Європейського Союзу.