Непокаране зло-2. Попри доведення ЄСПЛ жорстокого поводження, причетні з Замкової ВК-58 не були притягнуті до відповідальності

А як відреагувала держава, після такого встановлення Європейським судом жорстокого поводження щодо Андрія Яковлєва?

Один із засуджених Замкової ВК-58, довічник Іглін Руслан звернувся із запитом щодо цього питання до Міністерства Юстиції України.

У своїй відповіді Мін'юст чітко роз’яснив процедуру механізму подальших дій, що передбачена законодавством:

“Норми Закону України встановлюють обов’язок Міністерства юстиції України звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу (пункт 5 статті 9 Закону).

Порядок організації роботи щодо відшкодування збитків, завданих Державному бюджету внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, затверджений наказом Міністерства юстиції від 08.11.2011 № 3280/5 (зі змінами) (далі – Порядок щодо відшкодування збитків), регламентує алгоритм дій та заходи, які вживаються Міністерством юстиції України по відшкодуванню збитків.

Після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду Міністерство юстиції України опрацьовує матеріали справи на предмет необхідності збору додаткової інформації, визначення кола осіб, дії (бездіяльність) яких призвели до прийняття Європейським судом рішення проти України, готує та подає позови в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України…

Крім того, згідно з пунктом 5.2 Порядку щодо відшкодування збитків, якщо особами, дії (бездіяльність) яких призвели до прийняття Європейським судом рішення проти України, є посадові особи органів державної влади, органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, Міністерство юстиції України готує та подає заяву до відповідних компетентних слідчих органів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, здійснення досудового розслідування та притягнення до відповідальності таких осіб.

Водночас пунктом 5.3 Порядку щодо відшкодування збитків передбачено, що у разі наявності підстав Міністерство юстиції України звертається із цивільним позовом в інтересах держави в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством України,” – повідомив Мін'юст.

Тобто, Міністерство Юстиції України повинно було б, встановивши коло осіб, дії яких призвели до прийняття Європейським судом рішення проти України, ініціювати стягнення із них збитків, завданих Державному бюджету України.

ЄСПЛ присудив Андрію Яковлєву 12 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди.

Тож очевидно, що держава мала б докласти зусиль для стягнення цих коштів із людей, через яких і відбулося нелюдське поводження над засудженим.

Окрім цього, Мін'юст повинен був звернутися із заявою до правоохоронців про притягнення до відповідальності винних осіб.

Жоден із цих, передбачених законодавством правових механізмів, Міністерством юстиції України застосований не був.

У результаті, тодішній начальник Замкової ВК-58 Олександр Новосядлов до відповідальності притягнутим не був, і нині працює заступником начальника у Хмельницькому СІЗО.

Замкова виправна колонія № 58 розташована в колишньому монастирі, побудованому у сімнадцятому столітті.

ЄСПЛ встановлено, що у грудні 2014 року, грудні 2016 року та травні 2017 року її ув’язнені неодноразово оголошували голодування на знак протесту проти, як стверджувалося, неналежних умов тримання під вартою.

У грудні 2016 року до чотирьох ув’язнених застосовувалося примусове годування.

Справа, яку розглядав Європейський суд, стосувалася подій січня-лютого 2018 року. Тоді, щонайменше 10 засуджених оголосили голодування. Одним із них був Андрій Яковлєв.

Голодувати він почав 22 січня. Уже за два дні він написав начальнику колонії заяву. “Відмовляюсь вживати будь-яку їжу в знак протесту проти незаконних дій адміністрації колонії в зв’язку з систематичним і цілеспрямованим порушенням моїх конституційних прав”, - вказав Андрій Яковлєв.

Уже наступного дня, засудженого помістили в дисциплінарний ізолятор у зв’язку з тим, що він «в категоричній формі відмовився … прибирати дворики для прогулянок». Натомість, як наполягав Яковлєв, справжньою причиною було придушення будь-яких протестів у виправній колонії.

Варто також зауважити, що в'язні у цьому випадку вдавалися до голодування здебільшого наприкінці строку відбування покарання (в середньому у період від 6 місяців до 2,5 років до закінчення строку відбування покарання). При цьому, засудженим, стосовно яких розглядалися клопотання про застосування заходів примусового годування, були призначені покарання строком від 8 до 14 років позбавлення волі.

І засуджені голодували, з метою привернути увагу суспільства до умов утримання в цій колонії.

29 січня начальник медичної частини колонії у своєму медичному висновку зазначив, що Яковлєву загрожує розлад здоров’я стійкого характеру та існує очевидна загроза для його життя: “вважаю за необхідне для збереження життя та здоров’я призначити примусове годування”.

30 січня 2018 року начальник виправної колонії Олександр Новосядлов, звернувся до Ізяславського суду з поданням про призначення примусового годування заявника. Яке і було задоволено 31 січня.

Новосядлов звернувся до суду із відповідними поданнями і щодо інших дев’ятьох засуджених.

31 січня 2018 року Ізяславський суд з подібних підстав також постановив ухвали про примусове годування трьох інших ув’язнених Замкової виправної колонії, які голодували з 22 січня 2018 року. На початку лютого 2018 року він постановив такі ухвали стосовно ще шістьох голодуючих цієї виправної колонії.

А що ж з’ясували судді ЄСПЛ?

Ну по-перше, начальник медичної частини колонії в суді повідомив, що Яковлєв не потребує госпіталізації.

Наступний не менш важливий момент – засуджений прийшов до суду самостійно.

По-третє – Яковлєв заперечив проти призначення йому примусового годування. Він зазначив, що хоча почувався погано, об’єктивних даних, які б свідчили про погіршення його здоров’я не було.

Вище перелічене в комплексі, на думку ЄСПЛ свідчило, про непереконливість доведення існування необхідності застосування примусового годування з медичних міркувань.

- Усі ці елементи, а саме: відсутність пояснень у відповідному медичному висновку про характер і неминучість, - особливо з огляду на відносно короткий час, який минув від початку голодування, - ризику для життя заявника у зв’язку з продовженням голодування, відсутність необхідності в його госпіталізації та задовільний стан його здоров’я, що дозволив йому бути присутнім у судовому засіданні, - свідчать, що наявність медичної необхідності примусового годування заявника не була переконливо доведена, - вказано у рішенні ЄСПЛ.

Суд зазначив, що, як визнали національні органи влади, ув’язнені Замкової виправної колонії роками висували небезпідставні скарги на порушення їхніх прав адміністрацією виправної колонії, однак безуспішно. За таких обставин голодування, розпочате Яковлєвим разом з іншими ув’язненими 22 січня 2018 року, справді могло розглядатися як форма протесту, обумовлена відсутністю інших способів розголосу їхніх вимог. Початок розслідування, спрямованого на з’ясування справжнього наміру та причин протесту ув’язнених, а також забезпечення обґрунтованої відповіді по суті їхніх скарг і вимог, мало б важливе значення для належного розгляду та врегулювання ситуації державою. Однак таке розслідування, вочевидь, не проводилося і єдиною реакцією на голодування ув’язнених було їхнє примусове годування.

З огляду на наведені міркування Суд дійшов висновку, що держава належним чином не врегулювала ситуацію, пов’язану з голодуванням Яковлєва, і піддала його жорстокому поводженню усупереч статті 3 Конвенції (Заборона катувань).

Процедуру примусового годування Андрій Яковлєв описував так: руки заковували в кайданки за спиною і його тримали декілька працівників виправної колонії. Один з працівників виправної колонії, застосовуючи фізичну силу, вводив глибоко в горло спеціальну гумову трубку, завдаючи Яковлєву сильний біль і змушуючи його задихатися. Весь процес тривав від тридцяти до дев’яноста хвилин.