Королівство "Львівтеплоенерго". Кримінал, сумнівні тендери, витрати на приватних адвокатів та ремонти заради піару міської влади

16 червня 2022 року у Львівському апеляційному суді вирішувалося майбутнє Степана Пакіжа, який зарекомендував себе важковаговиком команди львівського мера.

Адже ще у вересні 2010 року Степана Петровича було призначено радником Андрія Садового з питань інвестицій. Уже за кілька місяців він очолює одне із ключових комунальних підприємств міста “Львівтеплоенерго” та покерує ним до 2018 року.

Оцінка роботи та довіра львівської влади до Степана Пакіжа була настільки велика, що деякий час, паралельно із керуванням ЛМКП “Львівтеплоенерго”, його поставили на посаду в.о. директора ще одного ключового для міста комунального підприємства “Львівводоканал”.

У 2015 році політична партія “Об’єднання ”Самопоміч” мера Садового, прокладає Пакіжу старт у політичне майбутнє. Комунальник йде у депутати. Із благословення політсили львіського мера, Пакіж стає депутатом – мажоритарником Львівської обласної ради 7-ого скликання від Самопомочі.

А згодом, Степан Петрович, паралельно із “Львівтеплоенерго”, очолює і ЛКП “Залізничнетеплоенерго”.

(фото: Варіанти)

На той час, задовольняли потреби населення та юридичних осіб у тепловій енергії, яка використовується для опалення приміщень та подання гарячого водопостачання у місті два комунальних підприємства.

ЛКП “Залізничнетеплоенерго” постачало теплову енергію та гарячу воду для населення (мешканців багатоквартирних будинків), бюджетних установ (шкіл, лікарень, дитячих садків) та інших юридичних осіб переважно у Залізничному та частково Шевченківському районах міста.

Для решти Львова – ЛМКП “Львівтеплоенерго” (у 2023 році “Залізничнетеплоенерго” приєднано до “Львівтеплоенерго”).

З огляду на вищеописане є очевидним, що і в львівському політикумі, і в комунальній господарці, Степан Пакіж був вагомою персоною. Та мав неабияку довіру місцевої влади.

Натомість львівські правоохоронці мали трошки інший погляд на дії Пакіжа на посаді директора “Львівтеплоенерго”, розслідуючи по ньому відразу два кримінальні провадження.

Газова історія

Власне, 16 червня 2022 року, стало датою, коли Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду, поставила крапку в одному із них.

Адже кілька місяців до того, Степана Пакіжа вироком Залізничного районного суду м. Львова від 28 березня 2022 року, було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України. Екс-директор ЛМКП “Львівтеплоенерго” отримав 3 роки позбавлення волі. А на додаток - позбавлення права обіймати посади, пов`язані і виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки. Та ще й 6800 гривень штрафу.

Поряд з тим, суд звільнив Пакіжа від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Ані прокурор, ані захисники екс-керівника “Львівтеплоенерго” із цим вердиктом Залізничного районного суду м. Львова не погодилися та подали апеляційні скарги. Які й розглянув Львівський апеляційний суд 16 червня.

А обвинувачували Степана Пакіжа у службовій недбалості.  Тобто, неналежному виконанні службових обов`язків, внаслідок чого було спричинено тяжкі наслідки громадським інтересам.

Коротка версія обвинувачення

Директор “Львівтеплоенерго” у 2014 році уклав договір із таким собі ТзОВ "ВКП "Екотрейд" – на постачання газу. За відсутності поставок газу, неодноразово допускав перерахування коштів комунального підприємства. Загалом на загальну суму: 3 281 000 гривень, в той час, як природній газ, у відповідності вищевказаних платіжних доручень, на комунальне підприємство поставлений не був.

Версія обвинувачення. Довга

Зупинимося детальніше та розберемося, що ж зробив Степан Пакіж – за версією обвинувачення.

Так, за версією слідства, Степан Петрович, не перевіривши наявність підтвердженого обсягу газу у ТзОВ «ВКП «Екотрейд» та при наявній у ЛМКП «Львівтеплоенерго» перед гарантованим постачальником природного газу - НАК «Нафтогаз України» кредиторській заборгованості, не оплативши борг перед гарантованим постачальником за весь обсяг газу, без погодження із останнім, не з`ясовуючи реальної можливості вказаного підприємства виконати умови вказаного договору та поставити ЛМКП «Львівтеплоенерго» відповідний обсяг природного газу, всупереч інтересам вищевказаного комунального підприємства, уклав 4 квітня 2014 року договір із постачальником природного газу за нерегульованим тарифом - ТОВ "ВКП "Екотрейд".

Окрім того, за версією обвинувачення, за відсутності поставок газу, Степан Пакіж допустив складання та перерахування коштів згідно з 5 платіжними дорученнями на рахунок ТзОВ «ВКП «Екотрейд» на загальну суму 3 281 000 гривень, в той час, як природній газ, у відповідності вищевказаних платіжних доручень, на комунальне підприємство поставлений не був.

За версією слідства, на цю суму заподіяно шкоду територіальній громаді м. Львова.

Варто відзначити, що 3 281 000 грн. (станом на 20 червня 2014 року, коли перерахували останні платежі), становила 276 877 доларів США за курсом НБУ.

Позиція захисту Степана Пакіжа у судах

Позиція прокурора в апеляції

Представник органів прокуратури у апеляційній скарзі просив ухвалити новий вирок, яким призначити Степану Пакіжу покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані і виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях строком на 3 роки.

Свої апеляційні вимоги прокурор мотивував тим, що рішення суду першої інстанції про можливість звільнення екс-директора “Львівтеплоенерго” від відбування покарання з випробуванням є необґрунтованим та безпідставним, належним чином не мотивовано та прийнято без врахування всіх обставин кримінального провадження. 

Прокурор звертав увагу апеляційного суду і на той факт, що при призначенні Степану Пакіжу покарання місцевий суд проігнорував, що внаслідок вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення спричинено шкоду у розмірі 3281000 грн., яка не відшкодована.

Натомість захист наполягав, що і ЛМКП «Львівтеплоенерго» і його керівником Пакіжом було  вчинено усі передбачені чинним законодавством заходи щодо повернення сплачених коштів, що підтверджується рішенням господарського суду.

Усе б нічого – але є один нюанс. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області прийнято ще 6 листопада 2014 року. Але гроші “Львівтеплоенерго” не повернуті. І повірити в те, що комунальне підприємство, власником якого є територіальна громада Львова, колись ці кошти побачить – із розряду фантастики.

Бо “газовий трейдер” ТзОВ «ВКП «Екотрейд» із міста Нікополь на Дніпропетровщині насправді виявилося фіктивним підприємством.

Жодної інформації про успіхи “газового гіганта” ТзОВ «ВКП «Екотрейд» на ринку продажу газу також не знає і Google.

Із ухвали Господарського суду Дніпропетровської області можна дізнатися, що Державна виконавча служба Дніпропетровщини ще у 2016 році встановила відсутністю будь-якого майна ТзОВ «ВКП «Екотрейд», на яке можливо звернути стягнення. 

Тобто, виконавчий документ, тоді вперше було повернуто “Львівтеплоенерго”. Бо ні грошей, ні майна виконавці у ТзОВ «ВКП «Екотрейд» не знайшли.

І так, кілька разів.

Станом на сьогодні, виконавче провадження і далі відкрито. Від рішення господарського суду минуло уже більше 11 років.

Варто відзначити, що ряд доказів у кримінальному провадженні №12018140000000295 від 04.06.2018 стосовно Степана Пакіжа за ч.2 ст.367 КК України зібрані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120171400060001255 від 27.03.2017 за ч.3 ст. 191 КК України. Останнє кримінальне провадження, яке нас цікавить найбільше, розслідувалося стосовно службових осіб ЛКП «Львівтеплоенерго».

Із ухвали від 15 березня 2018 року Залізничного районного суду міста Львова (щодо розслідування цього кримінального провадження ), можна дізнатися ряд цікавих фактів про “газового гіганта” ТзОВ «ВКП «Екотрейд».

Зокрема те, що в ході ревізії, за зверненням Західного офісу Держаудитслужби, працівниками Східного офісу Держаудитслужби здійснено вихід на ТзОВ ТОВ «ВКП «Екотрейд» з метою проведення зустрічної звірки щодо стану взаєморозрахунків з ЛМКП «Львівтеплоенерго» за спожитий газ. Проте, місцезнаходження вказаного підприємства не встановлено, про що складено відповідний акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 24.01.2017 року.

Також, Східний офіс Держаудитслужби звернувся до ГУ Національної поліції в Дніпропетровської області з приводу сприяння у проведенні зустрічної звірки в ТОВ «ВКП «Екотрейд» та направлено листа до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровської області з приводу наявності ознак фіктивності у даного суб'єкта господарювання.

27.03.2017 р. від Східного офісу Держаудитслужби отримано інформацію, яка надійшла від Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області щодо внесення ТОВ «ВКП Екотрейд» до реєстру суб'єктів фіктивного підприємництва 20.08.2014 р.

Зокрема, у інформації зазначено, що 27.08.2014 р. ТОВ «ВКП Екотрейд» анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість у зв'язку з не підтвердженням місцезнаходженням. Також за інформацією оперативного управління податкової міліції ГУ ДФС у Дніпропетровській області 20.08.2014 р. ТОВ «ВКП Екотрейд» внесено до реєстру суб'єктів фіктивного підприємництва.

Будучи допитаним в якості свідка він повідомив, що жодного відношення до діяльності ТОВ «ВКП Екотрейд» він не має, директором даного підприємства ніколи не був, йому таке підприємство невідоме, договорору від 04.04.2014 р. № 04/14-171 між ЛМКП "Львівтеплоенерго" та ТОВ «ВКП Екотрейд» на поставку природного газу він не підписував, підпис у договорі виконано не ним.

Досудовим слідством зокрема встановлено, що частину коштів ТОВ “ ВКП Екотрейд” перерахував компанії ТзОВ “ГК Промгаз Україна” (ЄДРПОУ 39133297).

Що ми розкопали

Згідно даних YouControl, воно було зареєстровано трохи більше, ніж за три тижні до того, як “Екотрейд” підписав угоду із “Львівтеплоенерго”.

Директором і одноосібним власником ТзОВ “ГК Промгаз Україна” вказаний Сергій Віталійович Сидоренко, із села Нетайлове, Донецької області, яке до липня 2014 року перебувало під контролем проросійських терористів.

Цікаву назву придумав засновник, з огляду на існування реальної компанії ТзОВ "Газопостачальна компанія “Промгаз України”(ЄДРПОУ 37044939).

За даними ресурсу Миротворець, Сергій Сидоренко, із Ясиноватського району, с.Нетайлово, вул.Чкалова 45 (ці дані зазначені, як його адреса засновника і директора ТзОВ “ГК Промгаз Україна”), був бойовиком незаконного збройного формування, і його ліквідовано в грудні 2015 року.

Та повернімося до апеляції по Степану Пакіжу 

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений екс-директор “Львівтеплоенерго” подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття даного кримінального провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Обвинувачений Степан Пакіж та його захисники підтримали подане клопотання та просили таке задовільнити. Прокурор не заперечив щодо задоволення поданого клопотання. Оскільки пройшов час, а саме 5 років, коли можна було Степана Пакіжа притягнути до відповідальності.

В результаті, колегія суддів це клопотання задовольнила. Степана Пакіжа було звільнено  від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вирок Залізничного районного суду м.Львова від 28 березня 2022 року щодо обвинуваченого екс-директора “Львівтеплоенерго” скасували, а кримінальне провадження щодо Степана Пакіжа закрили.

Ось такий підсумок. Ані в ході досудового розслідування, ані в ході розгляду кримінального провадження у судах, Львівська міська рада не зверталася із заявами, про завдання шкоди діями екс-директора “Львівтеплоенерго”.

Аналогічно, і саме підприємство з такими заявами не зверталося.

Справу по Степану Пакіжу закрили. 

Спроба правоохоронців № 2

Крапку у другому кримінальному провадженні, екс-директора Львівтеплоенерго, Залізничний районний суд м. Львова поставив за 8 днів після вердикту Львівського апеляційного суду по газовій історії.

Степана Пакіжа знову обвинувачували за тією самою ч. 2 ст. 367 КК України.

За версією слідства, внаслідок неналежного виконання керівником ЛМКП "Львівтеплоенерго" своїх службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них, спричинено шкоду державним інтересам в особі ЛМКП "Львівтеплоенерго" засновником якого є Львівська міська рада на суму 490 000 гривень.

Станом на 31 травня 2017 року, коли комунальне підприємство перерахувало другий транш, за курсом НБУ це було майже 18 600 доларів США.

Опишемо коротко версію слідства:

Степан Пакіж у перший день весни 2017 року, уклав договір із ПрАТ «Важпромавтоматика» на виконання розробки ТЕО (техніко-економічне обгрунтування) по об`єкту: «Будівництво сміттєпереробного комплексу для ЛМКП «Львівтеплоенерго» продуктивністю 240,0 тис. т/рік.

На підставі цього договору, комунальне підприємство виконавцю перерахувало зазначені гроші.

В Ухвалі суду зазначалося, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №3731 від 27.09.2018 стадія «ТЕО» на об`єкт «Будівництво сміттєпереробного комплексу для ЛМКП «Львівтеплоенерго» продуктивністю 240.0 тис.т/рік не відповідає діючим нормативно-законодавчим актам в галузі будівництва, будівельним вимогам, завданню на проектування та умовам Договору №14-021 від 01.03.2017 року на вартість 490 000,00 грн. загалом. Розроблення даної стадії без вихідних даних передбачених законодавством в сфері будівництва не допускається. Остання не пройшла державну експертизу проекту, не може бути затверджена у встановленому законом порядку, і тому використовувати її для подальшого проектування та будівництва не допускається.

Надалі, за версією слідства, Степан Пакіж, продовжуючи неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не забезпечивши перевірку якості та повноти розробленого ПрАТ «Важпромавтоматика» ТЕО по об`єкту- «Будівництво сміттєпереробного комплексу для ЛМКП «Львівтеплоенерго» продуктивністю 240,0 тис. т/рік», 03 травня 2017 року підписав акт прийому- передачі вказаного ТЕО, тим самим погодившись із відомостями, вказаними у ньому.

В судовому засіданні захисник екс-керівника “Львівтеплоенерго” заявила клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності Степана Пакіжа у зв`язку із закінченням строків давності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України – бо закінчилися строки притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України. Тобто, з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років.

В судовому засіданні обвинувачений Степан Пакіж повністю підтримав клопотання захисника. Прокурор не заперечував.

Тож суд кримінальне провадження закрив, Пакіжа від кримінальної відповідальності звільнив.

Але згадали ми цю справу в контексті позиції і Львівської міської ради, і самого “Львівтеплоенерго” у даній історії.

Тобто, якщо діями Пакіжа, за версією слідства, інтересам “Львівтеплоенерго”, засновником якого є ЛМР, було завдано шкоди, (як не як, 18 600 доларів США для комунального підприємства таки “копієчка”), то очевидним є, що чи то ЛМКП, чи то Львівська міська рада мали б докласти хоч якихось зусиль, аби повернути ці кошти.

Натомість, із згаданої ухвали суду можна дізнатися, що “представник потерпілого” – тобто Львівської міської ради - в судовому засіданні зазначив, що вони взагалі не визнають себе потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Ми звернулися із запитом і до комунального підприємства та попросили повідомити, чому ЛМКП “Львівтеплоенерго” не було подано цивільний позов до С.П.Пакіжа про відшкодування завданої шкоди на суму 490 000 гривень.

Нинішній директор “Львівтеплоенерго” Олександр Одинець це пояснив тим, що підприємство до участі в даному кримінальному провадженні не залучалося. 

Kpiм того, відписав нам директор ЛМКП, те, що засновник “Львівтеплоенерго” Львiвська міська рада висловила позицiю про вiдсутнiсть пiдстав вважати, що їй як власнику майна пiдприємства було завдано шкоду.

Пише нам Львівтеплоенерго, і що водночас сам факт встановлення судом обставин вчинення кримінального правопорушення не породжує від них безумовного обов’язку звертатися з окремим позовом про відшкодування шкоди. Бо за ЦК України, це не обов’язок, а їх правом.

Тому, під час вирішення питання щодо доцiльностi пред'явлення окремого позову, “Львівтеплоенерго” враховувалися незаявлення цивільного позову прокурором, позиція засновника підприємства, а також відсутність належності та достатності доказів, які підтверджують наявність, розмір та характер шкоди, заподіяної саме “Львівтеплоенерго”.

Тому ЛМКП не приймалося рішення про звернення до суду з окремим позовом про відшкодування шкоди до С. Пакіжа.

Із цієї відповіді ми б хотіли зазначити, що в одному моменті нинішній директор “Львівтеплоенерго” таки нам повідомив неправдиву інформацію.

Бо із тої ж ухвали Залізничного районного суду м. Львова можна дізнатися, що цивільний позов Львівської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Львівської міської ради до С. Пакіжа  про відшкодування шкоди таки був поданий.

Але пам’ятаємо, що кримінальне провадження було закрито. Відповідно, суд його залишив без розгляду – оскільки вирішення цивільного позову при закритті провадження у справі суперечить нормам законодавства.

От такий результат. Не вважає ані ЛМР, ані комунальне підприємство, що їм завдано шкоду. Та що ж там ті 490 тисяч гривень. Копійки для чиновників і комунальників.

Можна й на вітер викинути. З огляду на те, що слідчі в рамках досудового слідства встановили, що  ТЕО  на об`єкт «Будівництво сміттєпереробного комплексу для ЛМКП «Львівтеплоенерго» за який ті гроші були сплачені, не відповідає діючим нормативно-законодавчим актам в галузі будівництва, будівельним вимогам, завданню на проектування та умовам Договору. Розроблення даної стадії без вихідних даних передбачених законодавством в сфері будівництва не допускається. Остання не пройшла державну експертизу проекту, не може бути затверджена у встановленому законом порядку, і тому використовувати її для подальшого проектування та будівництва не допускається.

В кінцевому результаті, вищеописана шкода, яка була завдана комунальному підприємству діями його екс-директора, жодним чином не була відшкодована у грошовому вимірі на рахунки "Львівтеплоенерго".

Більш того, у останній кримінальній історії, ані комунальники, ані влада навіть не визнали сам факт, що шкода їм була завдана.

Та й чи могла влада міста вчинити по іншому, якщо уже за нинішнього керівництва, “Львівтеплоенерго” оплачує за товари та роботи, які використовуються командою мера для промоції своєї діяльності?

І чи можемо ми говорити про ефективність роботи нинішнього топ-менеджменту комунальників, коли підприємство “напрацювалося” на судові спори на десятки мільйонів гривень.

Школа піару влади міста

На  67-ій школі спального району Левандівка у Львові активно піарилася влада міста. “Звітували” про ремонтні здобутки і тодішній керівник Департаменту житлового господарства та інфраструктури Олександр Одинець, і перший заступник міського голови Андрій Москаленко, і сам мер Львова Андрій Садовий.

Та коли подивитися на тендер “Львівтеплоенерго”, щодо реконструкції системи опалення цієї школи, то можна дізнатися, що у саму закупівлю “зашили” ряд товарів, робіт та послуг, які м’яко кажучи, відношення до основної господарської діяльності цього комунального підприємства не мають.

Із самої назви закупівлі стає зрозуміло, що поряд із системою теплопостачання, кошти “Львівтеплоенерго” “пішли” і на влаштування спортивних об’єктів школи.

Поряд з тим, основним завданням цього комунального підприємства є задоволення потреб населення та юридичних осіб у тепловій енергії, яка використовується для опалення приміщень та подання гарячого водопостачання.

У тендер “зашили” ще й благоустрій території. А в закупівлю на майже 80 млн гривень заклали товари та послуги, які знову ж таки, віднести до завдань діяльності “Львівтеплоенерго” вкрай складно. Зокрема:

До слова, нинішній директор ЛМКП Олександр Одинець, до того як обійняти цю посаду, очолював профільний Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР. І як чиновник, також звітував про здобутки в ремонтах зазначеної школи.

Олександр Одинець відповів нам, “що закупівля товарів та послуг вказаних у нашому запиті передбачена у технічному завданні до процедури публічної закупівлі, яка сформована на основі проектно-кошторисної документації”.

Як то кажуть – що знали, те й довідалися.

Ми питали, як це стосується операційної/господарської діяльності “Львівтеплоенерго”, натомість нам відписали загальні описові фрази.

Судові спори на десятки мільйонів

Якщо згадувати про “газову історію” Львівтеплоенерго із керівником Степаном Пакіжем, то можна сказати, що ситуація, до якої допрацювалося ЛМКП в час керівництва ним Олександра Одинця не викликає оптимізму.

Аналізуючи укладені договори цього комунального підприємства, ми знайшли ряд закупівель, які застосовувалися без застосування відкритих торгів.

У 2025 році ЛМКП “Львівтеплоенерго” підписало угод на 1 410 000 грн на адвокатські послуги. Тобто, вирішило відстоювати інтереси підприємства не силами та знаннями штатних юристів, а залучити до цього стороннє адвокатське бюро.

П’ять із укладених угод, по 200 тисяч кожна, стосуються історії із донарахуванням “Газорозподільчими мережами України” для “Львівтеплоенерго” загалом близько 42 мільйонів оплати за спожитий газу.

ЛМКП із такими донарахуваннями не погоджується, з газовиками вирішує судитися.

Ще один судовий спір, за який “Львівтеплоенерго” не пошкодувало 410 тисяч гривень для адвокатського бюро, стосується послуг у справі за позовом ЛМКП до ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №17249/13-01-07-06 від 17.04.2025 року на суму 20 635 882,00 грн., яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на цю суму.

Олександр Одинець вину підприємства, у ситуації, що склалася та зумовила значні витрати на адвокатські послуги заперечує:

У скільки громаді обходиться утримання теплових комунальників

Розглянувши фінансові показники “Львівтеплоенерго”, пересічний обиватель може дійти висновку, що комунальному підприємство видніше, куди використовувати власні кошти – на адвокатські послуги чи ялини, туї й хвойні кущі. Адже такі витрати позиціонуються як видатки із власних ресурсів отриманих від господарської діяльності підприємства.

Поряд із іншими стратегічними ЛКП Львова, “Львівтеплоенерго” уже п’ятий рік виходить на чистий прибуток і не є збитковим.

Відповідно до інформації із відкритих джерел, якщо у 2021 році ЛМКП за чистим прибуток мало мінусові значення, зазнавши збитку у розмірі - 323 858 000 грн, то у 2025 році вийшло на чистий прибуток 5 784 000 грн.

Та з іншого боку львів’янам потрібно відверто казати, що такі досягнення ЛМКП стали можливі завдяки грошам громади міста. Так, Львівська міська рада, від 2021 року внесла у статутний капітал “Львівтеплоенерго” сукупно 1 918 073 681 грн. Статутний капітал підприємства зріс із 1 158 968 225 грн. (початок 2021 року) до 3 077 041 906 грн. станом на сьогодні.

Окрім того, за наданою нам “Львівтеплоенерго” інформацією, за останні роки отримало значну суму міжнародних грантових коштів та технічних допомог, зокрема від ЄБРР та ООН. Загалом, за 2022-2026 роки, Мiжнародна технiчна допомога отримана ЛМКП "Львiвтеплоенерго", вiдповiдно до мiжнародних проектiв та програм складає 1 026 978 900 грн.

21.07.2026

«Матеріал створено в рамках трирічного проєкту «Посилення громадського контролю в Україні
(Boosting Citizens Watchdogs in Ukraine)», що виконується IWPR у партнерстві з Інститутом розвитку
регіональної преси за підтримки Норвезького агентства з розвитку та співробітництва NORAD.

За зміст цієї публікації відповідає виключно автор. Цей матеріал жодним чином не може вважатися
таким, що відображає позицію ІРРП, IWPR та Уряду Норвегії.»