Захист прав людини в місцях позбавлення волі. Практикум із проведення журналістських розслідувань - 5
Розслідуємо рівень насильства в місцях несвободи та як змінюється міра злочинності в лавах ДКВС.
Суспільним інтересом нашого розслідування є те, наскільки ефективне реформування в Україні в діяльності ДКВС.
Інформаційним приводом до матеріалів можна вважати запровадження в пенітенціарній системі інституту “старших інспекторів з дотримання прав засуджених та запобігання катуванням”. Наша мета показати, наскільки ефективною, та й взагалі чи є ефективною їх робота.
Для початку роботи над матеріалом нам потрібно ознайомити читачів із цією реформою.
Проект цей носить назву “Викорінення катувань під час чутливих з позиції прав в’язнів процедур роботи УВП”.
Тож пишемо запит до ДКВС. Просимо повідомити, коли було запроваджено посади старших інспекторів; із розбивкою по роках аби надали інформацію про кількість штатних одиниць, передбачених у системі; чим саме займаються ці працівники, які їх посадові обов’язки і функції; які у них повноваження; кому вони безпосередньо підпорядковуються; у яких виправних колоніях та СІЗО працюють станом на сьогодні.
У нас буде офіційна позиція держоргану.
Підготовку запитів ми детально розбирали у першій нашій навчальній публікації.
Після того ми можемо звернутися до експертів, правозахисників, аби вона подали свою точку зору в питанні, а чи ефективною є власне робота старших інспекторів.
Ми можемо звернутися до виконавчого директора Української Гельсинської спілки з прав людини Олександра Павліченка (контакти пресслужби p.mishakova@helsinki.org.ua, 0665598810); до Центру прав людини ZMINA (info@zmina.ua, 0675020801); юристки ГО "Захист в'язнів України" Ганни Скрипки.
Фахові роз'яснення по темі можна отримати у ГО “Україна без тортур” - (ukraine.without.torture@gmail.com, 0960109160).
Запитуємо правозахисників - чи запроваджений механізм реагування є досконалим; чи є старші інспектори фактично незалежними у своїй діяльності; чи забезпечують належну фіксацію тілесних ушкоджень; чи забезпечено державою можливість належного контролю за їх діяльністю.
Після з’ясування усієї ввідної початкової інформації, власне починаємо розслідування.
Нашим завданням є показати, наскільки змінилася кількість зафіксованих тілесних ушкоджень в місцях несвободи в останні роки: до запровадження посад старших інспекторів та у роки їх роботи.
Для цього ми звертаємося із запитом до “Центру охорони здоров’я ДКВС України”, який і фіксує кількість тілесних ушкоджень в установах Державної кримінально-виконавчої служби.
Можемо сформулювати запитання таким чином: cкільки фактів тілесних ушкоджень зафіксовано під час перебування в установах ДКВС України (із розбивкою окремо по виправних установах та окремо по СІЗО) - у 2021, 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 роках, по кожному році окремо, із розбивкою загальної кількості по кожній конкретній установі.
Отримавши таку інформацію, ми зможемо прослідкувати кілька ключових факторів.
1. Рівень фізичного насильства – як він змінюється в останні роки.
Очевидно, аби наші дані були достовірними, нам потрібно порівняти кількість зафіксованих фактів завдання тілесних ушкоджень у певному році, із кількість осіб, які утримувалися у цьому році в місцях несвободи.
Адже 100 фактів побиття на, до прикладу, 30 000 тисяч осіб, і 100 фактів побиття на, до прикладу, 40 000 осіб, що перебували в установах ДКВС – різні речі.
Тому пишемо також запит до ДКВС, аби нам повідомили, яка кількість осіб утримувалася у 2021, 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 роках (окремо за кожен рік, із розбивкою по СІЗО та виправних колоніях).
Відповідно, отримавши такі дані, ми беремо цифру кількості утримуваних у 2021 році та порівнюємо її із цифрою зафіксованих тілесних ушкоджень у цьому році – у відсотковому відношення.
І так по кожному році.
2. Акцентуємо увагу читачів на тому, як змінювалася динаміка (зростала чи спадала) кількості фізичного насильства до запровадження посад старших інспекторів, і так само – у рік їх запровадження, та у роки їх роботи.
3. Окремо ми можемо встановити, а де ж б’ють найбільше – в СІЗО чи виправних колоніях (також підраховуємо і у відсотковому відношенні).
4. Також можемо зробити своєрідний хіт-парад найбільш жорстоких установ – описати, у яких колоніях та СІЗО зафіксовано велика кількість фізичних ушкоджень.
5. Можемо розповісти, чи змінюються впродовж років лідери серед установ – у яких місцях несвободи збільшується кількість насильства, а у яких зменшується.
6. Можемо також підрахувати, в установах яких областей найбільше жорстокого поводження.
Для ілюстрації інформації про установи, очевидно, нам потрібні їх фото.
Найпростіший спосіб їх отримати на офіційних державних інформаційних майданчиках.
У розділі новини на сайті ДКВС систематично публікують інформацію із різних установ – там можемо знайти фото колоній та СІЗО.
Активно наповнюється і фейсбук-сторінка ДКВС.
У Facebook можемо також пошукати сторінки структур, яким підпорядковуються місця несвободи – регіональних підрозділів (міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції).
У пошуку в Facebook може вбити “міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань”, або абревіатуру скорочення, яка часто наявна у назвах сторінок – “ПВКП МЮ”.
Невелика кількість місць несвободи також ведуть свої окремі сторінки.
У матеріалі ми також можемо описати, яким є рівень насильства та жорстокого поводження в Україні, у порівнянні до європейських країни.
Активно, у питання боротьби із катуваннями в місцях несвободи, займається Європейський Комітет з запобігання катуванням та нелюдському чи принизливому поводженню або покаранню.
До кого можемо звернутися?
Наразі представником від України у Комітеті є український вчений та адвокат, професор Донецького національного університету імені Василя Стуса Дмитро Ягунов.
Ось його контакт - d.yagunov@gmail.com.
Яка ситуація із катуванням в Україні, що робить Комітет для її виправлення, які у нього є для цього інструменти та повноваження, що фіксує Комітет в останні роки, рейтинг нашої держави у Європі за даними по катуваннях – усе це та багато іншого зможе пояснити Дмитро Ягунов.
Окремий розділ, чи публікацію можемо зробити про ситуацію, яка склалася із фіксуванням тілесних ушкоджень.
Комітет багато років б’є на сполох про те, що має місце неналежна фіксація випадків тілесних ушкоджень, виявлених у засуджених та ув’язнених осіб. Замість ретельного документування, передбаченого Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі та Порядком взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, медичні працівники часто обмежуються формальними записами.
Упродовж багатьох років Комітет неодноразово рекомендував передати медичне забезпечення в пенітенціарних установах під відповідальність МОЗ України.
Тож можемо просити Дмитра Ягунова розповісти про це детальніше.
У матеріалі ми також можемо подати та проаналізувати випадки жорстокого поводження та побиття ув’язнених за останній час.
Таку інформацію можемо шукати у останній Щорічній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та результатах моніторингових візитів у місця позбавлення волі (звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).
Також випадки насильства фіксують у своїх звітах, за результатами моніторингових візитів "Захист в’язнів України" та "Харківська правозахисна група".
Є також об’єднаний звіт кількох правозахисних організацій про дані моніторингових візитів у місця позбавлення волі за увесь рік –
https://files.notorture.org.ua/Library/Analitychnyy_zvit_2024.pdf
Свій матеріал ви можете також проілюструвати конкретними випадками катувань та вбивств у місцях несвободи в останні роки.
Вбивство Андрія Данилюка у Хмельницькому СІЗО в 2015 році.
Минулорічне вбивство у прес-хаті Харківського СІЗО.
Минулорічну історію про працівників Полтавського СІЗО, які катували ув’язнених у спеціально пристосованій кімнаті тортур.
Окремим розділом нашого матеріалу можемо дослідити, а якою є злочинність у лавах працівників ДКВС. Зростає вона в останні роки чи спадає.
У нас уже є дані, про динаміку серед кількості осіб, яких утримують в місцях несвободи в останні роки. Тож ми можемо порівняти, як це відобразилося на кількості зафіксованих злочинів, які вчиняють тюремники.
Кількість в’язниць зменшується, кількість ув’язнених зменшується. Натомість, якою є ситуація із випадками злочинності в лавах ДКВС?
Аби дізнатися такі дані, ми можемо написати запит до Генерального прокурора. Питання можемо сформулювати - а скільки працівників ДКВС, які вчинили кримінальні правопорушення, було виявлено в останні роки (за кожен рік окремо).
Із зразками описаних та підготованих нами за такою схемою повноцінних журналістських розслідування ви можете ознайомитися тут:
- Раз, два, три по почкам: де за гратами б'ють найбільше. Колонії-переможці та СІЗО-лідери - ;
- Злочинність в лавах ДКВС зростає четвертий рік поспіль -
Більше порад ви можете знайти у наших попередніх навчальних публікаціях:
- Захист прав людини в місцях позбавлення волі. Практикум із проведення журналістських розслідувань -
частина 1,
частина 2,
частина 3,
частина 4.
03.08.2026
Про більше практичних інструментів, як проводити журналістські розслідування на цю тему - з нуля і до успішного матеріалу - у нашому навчальному відеофільмі - тренінгу:
Матеріал підготовано в рамках проекту “Сприяння захисту прав людини в Україні через правозахисну освіту та залучення громадськості”, що фінансується Європейським Союзом у межах реалізації субгранту, наданого Центром громадянських свобод. Його зміст є відповідальністю Бюро журналістських розслідувань "Детективи" і не обов'язково відображає погляди Центру громадянських свобод та Європейського Союзу.
