За побиття 21 в’язня покарання не поніс жоден працівник СІЗО. ДБР справу закрило. Прокуратура це рішення не скасувала

Невідворотність покарання – основоположний механізм демократії. І він є вкрай важливим, коли розглядаємо порушення прав людини в місцях несвободи. Добитися відкриття кримінальних проваджень за катування у місцях позбавлення волі – це ще не гарантія того, що винні будуть покарані. І численні епізоди масового побиття ув’язнених та засуджених це підтверджують. Одиничні історії доходять до суду, завдяки важкій щоденній наполегливій роботі правозахисників, які не дозволяють спустити на гальмах кричущі факти порушення прав людини.

Відчуття безкарності породжує продовження жорстокого поводження працівників колоній та СІЗО. 

Сьогодні ми розповімо про одну із таких історій.

Бюро журналістських розслідувань “Детективи” у 2022 році, перед початком повномасштабної війни підготувало матеріал “Концтабір Бахмутського СІЗО та пекло Синельниківської ЗОНИ”. Тоді нам вдалося добитися відкриття кримінального провадження, за численними фактами можливих злочинів, вчинених працівниками Бахмутської установи виконання покарань № 6.

Ми вирішили з’ясувати, чим же ж закінчилася ця справи та чи притягнули хоч когось до відповідальності.

І як виявилося, кримінальне провадження успішно “похоронили”.

Та для початку коротко згадаємо, що ми встановили у журналістському розслідуванні.

Отже, у 2022 році у Бахмутському СІЗО відбувалися масові побиття ув’язнених. Це був не одиночний випадок та щодо не однієї особи.

За словами в’язнів їх катували впродовж щонайменше трьох днів – 13, 23 та 27 січня. Ці дії працівників СІЗО нам підтвердив письмово двадцять один в’язень. Потерпілі скаржилися, що приводом до їх побиття стало проведення масових обшуків.  Працівники СІЗО, вдягнені у маски, заходили до камер та починали знущатися із ув’язнених. Били в камерах, витягували і виносили в коридори та продовжували екзекуцію. Заковували в наручники, а далі в хід йшли не лише руки та ноги, а й гумові палиці. Людей не лише били, а й принижували – змушуючи ставати на коліна перед “катами у погонах”. Частину – для “закріплення” – кинули до ДІЗО (дисциплінарний ізолятор).

Показовим є й те, що били навіть хворих -  ув’язнених, які перебували на лікуванні у медичній частині.

Зашиті голови, опухлі спини, тіла у синцях. Аби припинити такі побиття, ув’язнені почали писати заяви про голодування. Нам надіслали 20 таких документів. Двоє осіб порізали собі вени…

За вікном квітень 2026 року. Після цих подій минуло більше 4 років. Бахмутське СІЗО уже тривалий час евакуйоване. Однак, ми вирішили простежити, як у подальшому розвивалися події. Повернулися до дослідження цієї теми, написали ряд запитів.

Та як нам повідомило ДБР у відповіді на запит, у кримінальному провадженні № 12022052150000096, жодній особі про підозру не повідомлялося, обвинувальні акти до суду не скеровувалися. А 27.11.2025 року слідчим ТУ ДБР у м. Краматорську за результатами досудового розслідування прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України – у зв’язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Варто також відзначити, що рішення про закриття кримінального провадження Донецькою обласною прокуратурою не скасовувалося.

Донецька обласна прокуратура, у відповідь на наш запит повідомила, що органами прокуратури рішення про закриття кримінального провадження не оскаржувалося. А факти нелюдського поводження з ув’язненими працівниками ДУ “Бахмутська установа виконання покарань (№6)” свого підтвердження не знайшли.

ДБР закрило кримінальне провадження наприкінці 2025 року. Хоча, як нам повідомляли, “під час візиту співробітниками Секретаріату було проведено конфіденційне спілкування з 26 ув’язненими, в ході якого встановлено, що дійсно 27.01.2022 адміністрацією установи відносно деяких ув’язнених були застосовані заходи фізичного впливу”.

Ми також хотіли звернути увагу на те, що у журналістському розслідуванні ми наводили і ряд інших фактів діяльності працівників СІЗО, яку можна трактувати як злочинну. І ці діяння ми описували у зверненні до прокуратури області.

Після нашого першого звернення у Донецькій обласній прокуратурі нас запевнили, що викладені нами такі факти – щодо вимагання коштів з ув’язнених, незаконної торгівлі цигарками та наркотичними засобами будуть ретельно перевірені під час досудового слідства у кримінальному провадженні, а надані нами матеріали долучені прокурором до провадження.

Та як то кажуть – обіцянка-цяцянка. Бо 14 квітня 2026 року Донецька обласна прокуратура повідомила нам листом, що “Факти вимагання грошових коштів з ув’язнених, незаконної торгівлі цигарками та наркотичними засобами працівниками ДУ “БУВП (№6) в межах зазначеного кримінального провадження не були предметом дослідження”.

У нашому матеріалі ми також наводили свідчення ув’язнених й про інші правопорушення, які вчинялися працівниками СІЗО. Варто підтвердити, що ці інші епізоди таки були предметом реагування органів прокуратури.

Так, ми встановили, що одну особу незаконно та систематично у період впродовж кількох років утримували в одиночні камері.

За результатами перевірок Донецької обласної прокуратури:

одиночне тримання Олійника О.С. – за вказівкою обласної прокуратури вказаний дисциплінарний захід було скасовано.

Натомість ми подавади розповідь ув’язненого, що тих хто хворіє туберкульозом, заводять у лазню разом з іншими ув’язненими.

Але прокурори цьому підтвердження чомусь не знайшли. Обласною прокуратурою із залученням провідного фахівця ВДН за ДСЗ БУ ГУ ДПСС в Донецькій області проведена перевірка санітарно-епідеміологічного забезпечення в’язнів. Грубих порушень, у тому числі в організації лазне-прального обслуговування в’язнів не встановлено.

Під час перевірки не знайшла свого підтвердження й можливі порушення законодавства працівниками установи при здійсненні господарської діяльності. Йдеться про те, що ми наводили розповідь одного з ув’язнених, як адміністрація залучає їх на безкоштовній основі до утримання свиней та годує цих тварин продуктами, передбаченим для ув’язнених.

Не знайшли прокурори цьому підтвердження. Напевне повірили тодішньому начальнику СІЗО Євгену Диннику, який нас запевняв, що “миття хворих на туберкульоз, які тримаються в установі, проводиться окремо від інших засуджених та ув’язнених.

Фактів та випадків вимагання грошових коштів у засуджених та ув’язнених в установі не виявлено.

Фактів незаконного продажу цигарок не виявлено.

В установі організована дільниця платних послуг по догляду та вирощування свиней для сторонніх осіб. Продукти харчування, які призначені для харчування спецконтингенту, не використовуються для годівлі свиней. Корм надають власники тварин”.

Такий маємо результат. Хоча в ході позапланового моніторингового візиту представниками Уповноваженого Верховної Ради з прав людини було підтверджено наведені нами факти застосування фізичної сили щодо ув’язнених, по спливу більше 3.5 років розслідування, ДБР провадження закрило, а органи прокуратури таке рішення навіть не скасовували.

09.05.2026