Тюрма – накинь новий строк. Як колонії додають засудженим додаткові роки за гратами

Засуджений Сергій наприкінці серпня 2020 року звернувся до Вознесенського міськрайонного суду на Миколаївщині. Він скаржився на дії адміністрації Вознесенської виправної колонії № 72.

Скаргу суд Сергію повернув назад, обґрунтовуючи свої дії тим, що засуджений мав подавати позовну заяву, а не скаргу.

Тим часом у виправній колонії в’язня вирішили провчити. Де ж то видано, щоб засуджені “царів і богів тюремних” викривали.

Сергію почали “шити” статю 391 Кримінального кодексу - злісна непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань. Кинули в ДІЗО, а там зафільмували, що він відмовився прибирати камеру.

За це Сергій отримав новий строк – 1 рік.

У Вознесенській колонії з неугодними не церемоняться – від 2021 року дванадцять її в’язнів отримали нові терміни покарання за непокору вимогам адміністрації.

Роман із Рівненщини отримав свої десять років за вбивство. Йому залишалося 7 місяців і 16 днів. Напевне, Роман будував собі плани на майбутнє. Пошук роботи, можливо сім’я. Подих свободи наснажував. А тим часом у Коломийській виправній колонії № 41, для засудженого планували зовсім інше майбутнє та працювали над його новим строком.

В результаті Роман отримав новий рік позбавлення волі– як і у випадку з Сергієм – за відмову прибирати камеру.

Судді він так і сказав – працівники колонії хотіли знімати на відео весь процес прибирання ним камери. А так як велика кількість схожих відео із різних в’язниць “гуляє” Інтернетом – то він і відмовився. Щоб його таким чином не принизили.

Суддя Коломийського міськрайонного суду на Прикарпатті то послухав, але новий строк таки докинув.

Таких “навчених” Коломийською зоною, від початку 2021 року уже 18 чоловіків.

А от Олега, на відміну від двох попередніх героїв, Райківська 73-тя зона наздогнала вже коли він був на волі. Олег відбув покарання у цій колонії та звільнився 10 липня 24 року. Та вже 21 квітня наступного року, стараннями Райківської “сімдесят третьої” йому прилетіло свіжих півтора року позбавлення волі. Так, Олег не довго подихав “вільним” повітр’ям, бо тюремне керівництво мало на нього інші плани.

Не допомогли йому у суді наполягання на тому, що це все трапилося через натягнуті відносини із адміністрацією колонії, яка систематично намагалася принизити його, змушуючи прибирати під відеозапис.

В основі вироку лежав епізод із відмовою Олегом зайняти своє спальне місце у відділенні, коли його привели із карцеру. І так виглядає, що ця ситуація була свідомо спланована працівниками колонії. Адже Олегу наказали зайняти не його ліжко, а ліжко іншої людини. І на цьому ліжку вже спав інший засуджений. Посилання адвоката на те, що зайнятість ліжка іншою особою було зафіксовано під час перевірки працівниками колонії, Олег фізично його не міг зайняти та спав на своєму місці - на думку суду винуватість чоловіка не спростовувало.

Суддю позиція Олександра не переконала.

Так само, відмову прибрати камеру аргументував і Федор. Із мене зробили “цапа відбувайла”, обурюватиметься він у суді. Я не клоун, щоб на відео знімали, як я прибираю. А потім мої діти це дивилися в Ютубі.

Попри запевнення у неприналежності до злодійського світу, те що у нього двоє маленьких дітей і важко хвора мати, Федор отримав новий строк в півтора роки. Суддя вважав, що засуджений суттєво знижував своєю поведінкою авторитет представників адміністрації в очах інших засуджених, що вкрай ускладнює нормальну діяльність виправної колонії.

На час постановлення цього вироку Федору залишалося від попереднього строку лише 8 днів.

А от засуджений Іван у суді розповідав про неправомірні дії працівників колонії і застосування до нього фізичного насильства.

Але суддя до уваги взяв лист самої Райківської зони, де було запевнення, що факти ані фізичного, ані психологічного тиску свого підтвердження згідно результатів перевірки не знайшли.

Це вже як сатира виглядає – засуджений скаржиться на колонію, що його там б’ють – а перевірку проводить сама ж колонія. У вас били – та нє, ви шо.

8 серпня 2020 року було днем звільнення Івана. Та на той момент по ньому уже справу колонія розкрутила повним ходом. Тож Івана випускати ніхто і не збирався. За день до звільнення його взяли під варту у СІЗО.

Перший вирок суду по цій “391-ій статті” було скасовано у апеляції. Справа затягнулася.

Із другого разу, у червні 2022-ого Івану прилетіло 2 роки і 8 місяців. Апеляція "зняла" 6.5 місяців. А на час цієї ухвали Житомирського апеляційного суду, без двох днів Іван цей термін уже відбув.

Мурад насолоджувався свободою неповних 1.5 роки. Бо вже у лютому 22-ого Бердичівський міськрайонний суд "ввалив" йому новий строк - 1 рік і 10 місяців, за непокору адміністрації Райківської зони.

Мурад переконував суддю, що до нього склалося неприязне відношення з боку адміністрації через те, що він був бродяжний, мав інше віросповідання, постійного робив їм зауваження, тому практично весь час притягувався до дисциплінарної відповідальності, поміщався в ДІЗО, майже весь строк там пробув.

Перебуваючи у камері, вони кожного дня здійснювали прибирання, оскільки жили там і їм потрібна була чистота, вони навіть самостійно для цього набирають воду у баклаги. Запевняв, що він ніколи не відмовлявся прибирати, але не дасть над собою знущатися і відразу сказав, що у присутності працівників колонії прибирати не буде, а нехай вони залишать йому знаряддя і зайдуть через півгодини.

Але керівництво зони наполягало на прибиранні у їх присутності і під відео запис. У таких випадках він відмовлявся.

Та суддям Бердичівського міськрайонного суду у таких справах, “ближче до тіла сорочка” Райківської виправної колонії.

Мураду довелося повертатися назад за грати.

Правозахисник Андрій Діденко, із Харківської правозахисної групи, більше п'ятнадцяти років висвітлює дану тему, наполягаючи над необхідністю скасування кримінального покарання за такі дисциплінарні проступки засуджених.

Формально, держава начебто намагається врегулювати цю ситуацію. Так, на розгляді депутатів перебуває Урядовий законопроект №15003. Однак правозахисники наполягають, що ініціатива Кабміну - це формальне "скасування". Адже хоча Проєкт №15003 позиціонується Урядом як скасування кримінальної відповідальності за статтею 391-ою, і це ніби "гуманізація" - він запроваджує нову конструкцію «злісної непокори» вже у Кримінально-виконавчому кодексі.

Детально законопроект проаналізував експерт Харківської правозахисної групи з питань кримінально-виконавчого права, кандидат юридичних наук Михайло Романов.

Він дійшов висновку, що відбувається "кулуарна гра" Уряду, наслідком якої для засудженого може стати відбування покарання в ПКТ колонії максимального рівня безпеки (карцері).

"Зважаючи на те, що статистично в Україні переважна більшість вироків призначається на строк від 3 до 5 років, застосування до засуджених поміщення в ПКТ за злісну “непокору” на строк в 1 рік призведе до того, що засудженому буде підвищено рівень безпеки утримання, і відповідно всі інші правообмеження на 20-30% від загального строку їх покарання".

Єдиний шанс не залишитися за гратами по новому строку за "злісну" непокору є лише в тих засуджених, які на час постановлення вироку уже відбули покарання за попередні злочини та вийшли на волю.

Із 2021 року, з 416 осіб, 17 засуджених отримали умовне покарання - іспитові строки. Ще двом призначили штраф. Чотирьом засудженим дали від 1 до 6 місяців арешту (бо мали на той час міру запобіжного заходу утримання в СІЗО).

Варто відзначити, що поряд із зменшенням кількості вироків за "злісну непокору", спостерігається й зменшення призначення судами покарань, не пов'язаних із позбавленням волі.

Жодного іспитового терміну за перші 4 місяці 2026 року. І тільки по одному - у 2025 та 2024 роках.

Та варто підкрислити - наш аналіз показав і те, що навіть сам факт звільнення і перебування особи на волі, не завжди означає, що такому засудженому призначать умовний термін. Бо в ряді історій, особам продовжують накидувати додаткові строки "за злісну непокору" адміністрації колоній та повертати їх знову за грати.

Про колонії-лідери по 391-ій та історії в'язнів, як їх ламали у в'язницях додаючи нові строки - у нашому наступному матеріалі.

22.05.2026