Від підходу керівника залежить успіх медичного закладу

Володимиру Жирко - сорок дев’ять. За плечима – 26 років операційної практики. Запустив та налагодив роботу двох онкологічних відділень.

Не приховую, за роки повномасштабної війни мені  не один раз пропонували роботу, в якості завідувача відділення в декількох медичних закладах Львова. Я відмовився і залишаюся працювати в ОТМО. Я не маю права в такий складний час взяти і піти. Я залишався тут на початку повномасштабної війни, не йду і зараз.

Я відношуся до людей так, як вони відносяться до мене. А в ОТМО керівництво ставиться до лікарів дуже турботливо. Керівництво дає якісне обладнання для впровадження сучасних технологій в лікуванні.

В професійному плані, для мене це медичне об’єднання зробило дуже багато, колектив зробив дуже багато, директор зробив дуже багато. У мене було вкладено багато зусиль і створені усі умови для успішної роботи.

Краматорське ОТМО не один рік закуповує нове, сучасне і якісне обладнання. А його наявність, для мене, як онкохірурга є вкрай важлива.

Є три ключових складових для успішної медицини, функціонування клініки. Це досвід та професійні навички лікаря, підходи керівництва закладу, і можливості сучасної хірургії, які дає обладнання.

Підхід керівництва – коли директор бачить, що лікар хоче навчатися і привносити щось нове. І треба йому в цьому не лише не заважати, але й допомагати. У цьому плані, Олександр Гейко – приклад сучасного керівника, який турботливо відноситься до колективу та бачить стратегічно перспективи розвитку закладу. У наших лікарів не має ніяких перепон. У всьому що просимо, що пропонуємо - зустрічаємо повну підтримку.

Більш того, я вірю і переконаний, що Краматорське ОТМО продовжить розширюватися і розвиватися.

У великому спорті

Я із сім’ї лікарів. Але бути лікарем не хотів. Із шести років професійно займався футболом. Майбутнє пов’язував із спортом.

Коли йшов у 10-ий клас,  в Донецьку відкрився медичний ліцей. Закінчуєш 75% на” п’ять” – в медінститут зараховували без іспитів. Батьки мене бачили в медицині – запропонували. Та у мене не було такого бажання.

Але це був підлітковий вік, 15 років, я хотів бути самостійним, жити окремо від батьків. Тому таки поїхав з Краматорська на навчання в Донецьк.

Ще у ліцеї - відразу почав грати за збірну медінституту по футболу.

Освіту продовжив власне у медінституті (нині Донецький національний медичний університет).

Відверто кажучи, перших два роки особливо не навчався.

Я присвятив увесь час футболу, змаганням, ми виграли першість України серед медичних ВНЗ, отримав КМС.

Футболом продовжував займатися до тридцяти років, допоки не отримав дуже серйозну травму – розрив хрестоподібних зв'язок.

Але спорт повністю не покинув. Після відновленні, знайшов себе у великому тенісі. Це друга моє таке велике хобі в житті, і до сьогодні продовжую грати 3-4 рази на тиждень.

Мій шлях в онкологію

Після 3-ого курсу медінституту мені захотілося мати більше кишенькових грошей - я пішов працювати. Вийшло влаштуватися медбратом у Донецький протипухлинний центр, відділення реанімації.

У перші дні після операції, усі важкі хворі потрапляли у це відділення. Центр та його фахівці – провідні в Україні, операції надскладні. Тому я там навчився дуже швидко всьому. Починаючи від того, як ставити крапельниці та інші складні маніпуляції.

Мені почала подобатися онкологія. Хоча, батьки були проти онкології, бо це дуже складна спеціальність.

Із третього курсу до навчання я уже підійшов серйозно. По закінченню – повернувся у Краматорськ.

Із 2000 року – в міському онкологічному диспансері. Закінчив інтернатуру по хірургії, спеціалізацію по онкохірургії.

Працюючи, я постійно паралельно розвивався, навчався. Багато курсів закінчив – від УЗД до бронхоскопії, курси пластичної хірургії.

Від свої перших років в онкохірургії я займався молочною залозою, шкірою, м’якими тканинами.

Основам онкохірургії, базовим навичкам мене навчав завідувач онкохірургічним відділенням Валерій Кєтов. 

Моє професійне зростання

У 2014 році почалася війна і наш онкоцентр став обласним. На той час в Донецькій області не залишилося торакальної хірургії – органів грудної клітки.

Я пішов у цей напрям, і у 2015 році отримав спеціалізацію в Києві в інституті Шупика (нині Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика).

Так я став оперувати і легені.

Я був єдиним торакальним хірургом на усю область. Згодом їх почав виконувати і мій колега з Донецька. Так ми двоє “закривали” усю Донеччину.

В 2017 році я проходив місячний курс в ізраїльській клініці LISOD під Києвом. Це найвідоміша приватна онкологічна клініка в Україні. Авторський курс по запровадженню методик пластичної хірургії в онкомамології викладав Андрій Жигулін – гуру онкопластичної хірургії та сучасної мамології.

На той час я пластичною хірургією займався окремо, онкохірургією – окремо. А тут я зрозумів, що ці два напрямки потрібно поєднувати.

Андрія Жигуліна вважаю своїм вчителем. Він відкрив для мене новий світ онкохірургії грудної залози.

І ці методики я став впроваджувати в ОТМО. Я їх почав застосовувати і також в онкології шкіри, коли мав справу з великими пухлинами.

Тому навчання в LISOD стратегічно вплинуло на мою подальшу працю.

Онкологічний диспансер міста Краматорська було реорганізовано у 2020 році в Краматорське ОТМО.

Директор Олександр Гейко активно розвивав та розширював роботу нашого медичного об’єднання.

У тому ж 2020 році він вирішив створити окреме відділення комбінованих методів лікування (онкохірургія і хіміотерапія).

Згодом, я очолив це відділення, вклав усі свої знання та досвід у його розвиток.

У нашому ОТМО керівництво заохочує вдосконалення та навчання своїх лікарів. Адже практичні курси – дуже корисні. Наука розвивається вперед, а медицина не є виключенням. Якщо лікар хоче бути в курсі всіх сучасних технологій – він не має права не вчитися. Лікар зобов’язаний вчитися.

Я не лише вчуся сам. Але і навчаю молодих спеціалістів. Підготував двох інтернів.

Одна із них рятує життя хворих на рак на Донеччині. Вона лікар-хірург, клінічний онколог та завідувач операційного блоку Краматорського ОТМО.

Другого інтерна випустив нещодавно на заході країни.

Мої професійні виклики в повномасштабній війні

У 2022-ому перед нашим керівництвом постало завдання зберегти ОТМО, як медичну установу і лікарський колектив.

У Олександа Гейко виникла ідея розширити роботу нашого закладу на Західній Україні. Відкрилася наша клініка у Львові, згодом у Стрию.

Лікарям у Краматорську, безпосередньо у прифронтовій зоні, було складно працювати під постійним психологічним тиском. Тому керівництвом було впроваджено так званий вахтовий метод.

Так я почав працював та оперував на три міста, постійно в переїздах Краматорськ-Львів-Стрий-Краматорськ. Консультував, оперував.

- Забігаючи наперед скажу, що у такому темпі я пропрацював три роки. Але через значне погіршення безпекової ситуації, із осені 2025 року я не приймаю у Краматорську. -

У 2022-ому у Стрию Олександр Гейко з “нуля” створив нове відділення. А я допомагав організовувати і створювати – маючи значний досвід у “запуску” аналогічного відділення у Краматорську.

Враховуючи, що Львівська область не маленька, я розумів, що треба зробити так, аби люди хотіли лікуватися і мали умови лікуватися у Стрию. Щоб у нас в ОТМО було не гірше, аніж в профільних спеціалізованих  клініках того ж Львова. З огляду на значну кількість пацієнтів, нам це вдалося.

Нині Володимир Жирко працює у двох містах у Медичному центрі Святого Юра (відокремленому підрозділі Краматорського ОТМО в м. Стрий) та у приватній клініці “Родина” у Львові.

Для запису на консультацію та обстеження до Володимира Жирко у Львові та Стрию звертайтеся в Direct www.facebook.com/dr.zhyrko та за номером: +38 050 929 25 23 (дзвінки, Telegram, Viber, WhatsApp).