Онкологічний тандем. Коли сімейний підряд в медицині – це не про корупцію, а про успішність операції

Команда онкогінекологічної операції в основному складається із хірурга, операційної сестри та одного-двох асистентів. І взаємодія та злагоджена робота цього колективу займає ключове значення.

Коли операційна сестра знає хід операції, особливості онкохірурга, деталі тієї методики, яку він застосовує та навіть його характер – вона на крок йде попереду. Бачить, чим йому допомогти, що йому на даний момент потрібно, а що потрібно буде потім.

Попередня підготовка до оперативного втручання також має важливе значення. Операційна сестра готує на операцію інструменти. Зрозуміло, що все ж не можливо простерилізувати. Тому вона вибирає лише ті, які необхідні по стандарту. Та додатковий невеликий запас - на випадок, якщо щось “піде не так”.

А так, як за 36 років спільної роботи, дружина вивчила мої особливості і звички характеру, як хірурга, вона знає наперед, який інструмент нам буде потрібно.

Відповідно мені, як онкогінекологу зручно під час операції працювати, немає затримок ніяких, непередбачувані ситуації маже не трапляються.

Онкологія – це не робота на заводі. Там ти виходиш до додому, верстат виключив – і до ранку ти про роботу не згадуєш.

А боротьбу із раком в гінекології, із думок не виключиш. Ми додому приходимо, в голові це все тримається.

Сидимо із дружиною, часто обговорюємо: а як це було зроблено, а отут я не помилився, а як можна було б краще зробити. Перебираємо хід операції: от там потрібно було ось так зробити, а там би краще нитку таку, а голку іншу взяти.

Відповідно, уже наступного разу, з врахуванням цих нюансів, будується по іншому план операції і підготовка необхідних інструментів.

Із дружиною від роботи практично не “відключаємося”. Систематично обговорюємо та аналізуємо свої дії, знаходимо рішення, що можна було б краще зробити на операції. Наша робота – безперервний мозковий процес в режимі нон стоп. Операція у нас постійно в голові, постійно крутяться. Наша сім’я цим живе. Безумовно, завдяки цьому ефективність у боротьбі за життя пацієнток зростає в рази.

Звісно, є психологічна складність в онкології. Як казав Микола Амосов, у кожного хірурга є своє маленька кладовище. Але розумієш, що тут твоєї вини немає, під всіх “руки не підкладеш” і Бога не заміниш. Спочатку, перші роки, я дуже гостро переживав це в душі, згодом призвичаївся.

Складних випадків у роботі вистачає. Особливо, коли у пацієнток виявляємо відразу дві пухлини і необхідно виконувати комбіновані операції.

Нещодавно з онкохірургами оперували жінку. У неї пухлина яєчника, і одночасно ще й рак кишківника.

Або був складний випадок, коли разом із гінекологією оперували травму сечовода.

Деякі операції супроводжуються великими кровотечами, які важко зупинити. І над такими втручаннями доводиться не відходити від операційного столі по шість годин.

Онкогінекологія в Україні “молодіє” з року в рік. Сьогодні, у двадцятирічної жінки рак шийки матки – це вже не диво. Коли я в 90-і році прийшов у онкологію, то пацієнтки молодші тридцяти із таким діагнозом – траплялися мені одна на три роки. А зараз молодь масово звертається з такими проблемами. От нещодавно оперував дівчину - 23 роки, а уже рак шийки матки.

Війна накладає свій відбиток на онкологію, турботу про здоров’я у жінок відходить на задній план, звертаються коли уже хвороби вкрай запущені.

08.08.2026