Медсестра лінії фронту

Фельдшер Надія Анатоліївна, яка обслуговувала це селище загинула, мешканці шукали будь яку медичну допомогу. А я там народилася. Вирішила взятися за цю справу. Я безкоштовно працюю у селищі Новоселівка (колишнє Красноармійське). На вихідних – приймаю людей, яким потрібна моя допомога. Фактично, працюю як фельдшер і медсестра. Хворі приїздять із усіх навколишніх сіл. Звичайно, їм потрібно більше часу від мене – але я й так витрачаю увесь свій вільний час. Зрозумійте, усі навколишні села залишилися без меддопомоги тут на місці.

Я також впровадила надання дистанційно медичної допомоги – я веду прийом пацієнтів засобами зв’язку. Через ноутбук, комп’ютер – пацієнт приходить до мене на прийом і консультується з лікарем онлайн. У мене вузькі спеціалісти – лікарі, із якими я працюю. Надаємо лікарську допомогу, наскільки це можемо зробити. І ревматолог, нефролог, уролог, ендокринолог, гематолог. От візьмемо ревматолога – є один єдиний лікар на усю Донецьку область. Тому ця дистанційна допомога консультування пацієнтів онлайн, рятує ситуацію, в час гострої нестачі вузькопрофільних спеціалістів.

Це я практикую в Новоселівці, але у планах розвинути прийом і онлайн допомогу лікарів – й в інших навколишніх селах.

Купила обладнання в амбулаторію за грантові гроші

Минулого року я виграла грант – від компанії Jeru. Мій проект називався соціальна амбулаторія. Його географія - Слов’янський регіон. Проблематика ж в чому -  у нас залишилися по селах лише сімейні лікарі. І то “один на мільйон”. Мій проект власне був на це спрямований – на онлайн консультації. За кошти гранту я закупила обладнання.

Я об’їздила усіх сімейних лікарів у регіоні, розповіла про проект, що є можливість отримати онлайн допомогу вузьких спеціалістів, і щоб вони до мене скеровували пацієнтів.

Я ніколи не планувала переїхати. І не збираюся. Навіть думки не було такої. Я народилася і виросла у Слов’янському районі. У 2014 році я працювала тут у центральній лікарні. Початок війни проходив у мене на очах. У нас тоді загинула медсестру.

Але я залишилася працювати. Людям потрібна була допомога тут. І моя також. Потрібна допомога і зараз.

Я підтримую людей і психологічно. Для пацієнтів це важливий аспект. І своїм обов’язком вважаю продовжувати надавати допомогу людям безпосередньо тут, на Донеччині. Я не можу кинути своїх пацієнтів. Бо у кожного в очах бачу, що їм потрібна моя допомога. Моя і наших лікарів. Я не можу залишити потребуючих – тому не планую звідси виїжджати.

Останні місяць і в Краматорську, і в Слов’янську дуже складно. Доїзд – з адреналіном. Дуже стало небезпечно. Круглодобово обстрілюють трасу, якою я їжджу. Є ще один варіант – альтернативний. Але його також почали обстрілювати. Повітряні тривоги вже фактично не припиняються.

Рятувала пацієнта і після його лікування

Розкажу історію одну правдиву. Я це запам’ятала назавжди. В кардіології тоді ще працювала. Поступив до нас дідусь. З Лимана. Його привезли після обстрілу. Проблеми із серцем.

Ставлю йому крапельницю, а він мені: дочка, ти не знаєш, де можна спальний мішок дістати.

- Так, а для чого вам спальник? -

- Та приїду до дому, треба ж десь спати, квартира розбомблена повністю в Лимані. -

Мене його розповідь дуже стурбувала. І після лікарні, я його забрала до себе жити. Ліки я йому купувала. За кілька місяців йому захотілося додому. Повернувся назад. Жодні мої вмовляння не допомогли.

Історій пацієнтів вистачає – можна багатотомники писати.

Не так давно, ми разом із лікарем відправили пацієнтку на гемодіаліз. Вона із Покровська. Син її встиг привезти. У неї там йшлося про лічені години. І якщо б ми не вчасно надали допомогу, та поклали в стаціонар – результат був би інший. А кілька годин зволікання – і у неї б нирки відмовили.

Вчасно розпізнати важке захворювання у пацієнта і скерувати його до стаціонару вкрай важливо. От пацієнта пригадую - щоб ви розуміли, там час взагалі йшов на хвилини. Буквально - на хвилини. І якщо б ми не встигли – мали б у нього обширний інфаркт з летальним наслідком.

Медсестра – це не лише зробити укол. Ми надійні помічники лікарів. Бо навіть вчасно надати психологічну допомогу пацієнту теж дуже важливо. І без допомоги медсестри – лікарям було в вкрай складно рятувати людей.

16.04.2026