Інформаційна війна: Дезінформація та мізінформація: проведення агресором іноформ атак.

Як працюють фейки?

Російські пропагандисти – виконавці. Всі завдання та інструкції готуються російськими спецслужбами. Вони генерують та проводять повноцінні інформаційно-психологічні операції. Ціль, як ми згадували, формувати свій порядок денний та змінювати поведінку цільової аудиторії.

Наприклад, остання відома інформаційно-психологічна операція – так званий протест пропагандистки Маріни Овсяннікової на російських ЗМІ.

Це операція з відбілення росіян у світовій спільноті. Чому?

А тому, що нібито протест на багатомільйонну аудиторію для самої Овсяннікової закінчився нічим. Точніше суд оштрафував її на 30 тисяч рублів.

Водночас пересічного громадянина РФ саджають до в’язниці за плакат на Червоній площі із закликом зупинити війну. Це бачить лише кілька людей. А нібито протест, який закінчився світовим скандалом, коштував 100 доларів?

Плюс є кілька чітке розуміння, чому без підтримки керівництва телеканалу, Овсяннікова не могла б цього зробити. Як мінімум через те, що студія знаходить під серйозною охороною, а редактор знаходиться в іншому приміщенні. Ну і ключове – на Першому російському каналі немає прямих ефірів.

А тепер Овсяннікова в ефірах міжнародних ЗМІ розповідає, що відповідальний за війну Путін, а всі прості росіяни страждають.

Спецоперація Овсяннікова це типовий приклад дезінформації. Коли спеціалісти створюють легенду, яка має чіткі кроки. Резонансна поява, клікбейт, максимальне поширення інформації й вже коли ця тема в топі – реалізовується ціль спецоперації – зміна думки про простих росіян.

Ключовий критерій дезінформації – це зміна поведінки цільової аудиторії на користь замовника. Дезінформація завжди має на меті введення вас в оману.

Водночас в арсеналі бійця інформаційного фронту є не лише дезінформація. Є слово менш популярне серед українських юзерів, але метод не менш ефективний. Йдеться про мізінформацію. Мізінформація – це помилкове інформування. Це наслідок нашого життя в час тотального потоку інформації з різних джерел.

Згідно з дослідженням Мартіна Гілберта у 1986 році людина за день отримувала обсяг інформації, який можна було помістити у 40 газет. У 2007, завдяки Інтернету та легкому доступу до телебачення, кількість інформації значно збільшилася: інформація, яку людина отримувала щодня, помістилася б у 174 газети.

Сьогодні, важко уявити кількість інформації, яку ми отримуємо. Адже щодня ми отримуємо сотні повідомлень, споживаємо та часто поширюємо контент, який цікавить нас або привертає нашу увагу. Десятки телеграм каналів, сторінок у фейсбук та інстаграм. І часто ми навіть не задумуємося про те, звідки ця інформація, просто цікавий контент. Це і є царина мізінформації, коли пересічний громадянин навіть не розібравшись може створити інформаційну бомбу. Ненавмисно.

Простий приклад. Уявімо, що людина стоїть на зупинці й бачить якийсь дивний предмет з дротами та коробочкою. В час війни наша уява може створити найжахливіші картинки в голові. І людина може подумати, що це вибухівка. Проте замість того. Аби викликати ДСНС та поліцію, вона робить пост на своїй сторінці у соцмережі. Це підхоплюють інші юзери, а в результаті навіть ЗМІ, які в погоні за скандальним заголовком не перевіряють інформацію.  Пост стає вірусним, паніка. а в результаті це може виявитися, наприклад, розбитий телефон.  Це і є прикладом мізінформації. Але чому ми кажемо, що це метод інформаційної боротьби, якщо це ненавмисно? А тому, що російські спецслужби 24 на 7 моніторять наше інформаційне поле, аби розігнати зрадоньку.

Успішна дезінформаційна операція якісна тоді, коли принаймні частина фактів у цій операції правдива.

Матеріал підготовано на основі даних Сил Спеціальних Операцій Збройних Сил України.

Більше можливостей про те, як протидіяти ворогу на інформаційному фронті - на сайті Центру національного спротиву https://sprotyv.mod.gov.ua/

16/06/22

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety . Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».