Дорога смерті краматорських лікарів. Як працює в час війни онкохірург світового рівня

Це постійний моральний та психологічний тиск. Минулий раз їхали – бачили підбиту машину Нової пошти.

Це не додає позитиву у таких робочих поїздках. Ловиш себе на думці, що постійно дивишся на верх.  Чи щось не летить – аби встигнути вискочити із тієї машини.

Це почалося, коли я одного разу їхав оперувати до Краматорська, сів у таксі і застібав ремінь безпеки. А таксист каже, я б не радив. Бо якщо атакуватиме дрон – не встигнете вискочити з машини.

Я оперую у трьох областях – Львівська, Івано-Франківська та Донецька, де зараз працює Краматорське ОТМО.

Раз на три тижні їду до Краматорська. Зі Львова потягом до Лозової. Далі автівкою. І звідти уже вся дорога затягнута анти дроновими сітками.

І кожен раз наші водії розповідають, показують – от сьогодні нова машина згорівши стоїть, от на іншому відрізку ще горить. Якось пробивають дрони ті сітки, чи якісь діри знаходять. Автівки часто атакують.

Кожен раз їдеш – і дивишся по сторонах. Чи щось не летить.

Одного разу заступник нашого директора їздив у селище біля Краматорська, щоб забрати обладнання і привезти до лікарні. Він їхав із водієм у машині швидкої допомоги. А на них вилетів дрон – вони вийшли з машини, руки вгору підняли. Він завис над ними метри три-чотири. Але минулося.

У Краматорську сирени гудуть постійно. Тривога практично завжди. Прильоти постійно. Оперуєш на третьому поверсі – вікна тремтять, чуєш постійні вибухи. Але ми ж не можемо припинити операцію.

Війна кардинально вплинула на українську онкологію

Логістика для пацієнтів погіршилася в рази.

Набагато збільшилося таких випадків, коли хвороба дуже запущена. Бо люди не звертаються за допомогою. Ніхто не думає за здоров’я – уже звертаються коли з ніг падають. І збільшилася кількість таких випадків, що ми вже нічим не можемо допомогти.

18-кілограмова пухлина

Згадую пацієнтку одну, приїхала жіночка із селища, з дуже великим животом. У неї ми виявили пухлину заочеревинного простору. Вона дуже велика була. 18 кілограмів.

Я її питаю, як ви давно хворієте, та років п’ять, відповідає. Тоді відчула, що у неї щось є у животі, щось там росте.

Так чого не зверталися? Так воно ж не боліло. Але зараз важко дихати стало.

А пухлина така була, що віддавлювала діафрагму, віддавлювала ліву легеню.

Зрозумійте, не можна так нехтувати своїм здоров’ям. Адже видаляючи такі пухлини – це дуже великий ризик для пацієнта. І неймовірна складність для лікаря анестезіолога. Ви розумієте скільки там крові у тій пухлині залишається?

Візьмемо у середньому близько 5 літрів крові у людини. Точно біля двох літрів у тій пухлині є. І забрати відразу таку велику кількість циркулюючої крові – це дуже небезпечно.

І це треба компенсувати все. Треба щоб пацієнт тримав тиск, щоб у нього сеча була. Тут дуже багато складної роботи для анестезіологів, щоб пацієнта вивести із такого стану.

Ви повинні мене лікувати, як я вам скажу. Я це прочитала в Інтернеті

Мені 67 років, 44-и з них я оперую. І трапляються моменти, при чому систематично, які мене виводять із душевної рівноваги. І потім мені доводиться довго психологічно відновлюватися.

Дратує, що деякі пацієнти дуже по-хамськи відносяться до лікарів. Повчають мене - ви повинні те зробити, ви повинні се зробити.  Кричуща неповага.

Це дуже образливо – дуже довго приходиш до себе. Ви маєте мені зробити так, так і так. Ми знаємо, що ви маєте мені зробити і як лікувати. Ми все знаємо,  прочитали в Інтернеті.

Я вчуся все життя. Щоб бути в тренді та лікарем до якого йдуть люди, треба постійно підвищувати свої знання. А пацієнти приходять до мене і кажуть що знають більше ніж я.

Але не має права пацієнт вказувати мені, що і як я повинен лікувати.

Після інтернатури, я пропрацював три роки в Краматорську. Потім пішов у клінічну ординатуру. Два роки навчався, повернувся назад. І почав виконувати такі операції, яких раніше зовсім не проводили у Краматорську. Ніколи.

Лікарі повинні їздити і навчатися в інші клініки. І я це роблю постійно, все своє професійне життя.

На сьогоднішній день на черевній порожнині ми в Краматорському ОТМО оперуємо практично все. І пухлини шлунку, і підшлункової залози, і печінки. І кишківника.

І такі операції на печінці, на підшлункові залозі потребують багато зусиль та вмінь зі сторони медичного персоналу. Бо це категорія хворих дуже складна і складний після операційний період. Операції ці вкрай складні.

Ми продовжуємо працювати в Україні та підтримуємо якість надання медичних послуг на високому рівні.

“Калічащі” операції у минулому

- Щоб ви хотіли і могли б зараз зробити краще в операціях? Що робили в минулому “не так”? –

Такі випадки є. Наука рухається вперед. І працює це в обидва боки. Одні оперативні втручання вимагали від нас робити калічуші оперативні втручання із видалення багатьох органів і структур, а зараз можна обмежуватися невеликими резекціями із збереженням якості життя. Так і навпаки, при деяких локалізаціях онкологічного процесу раніше був набагато менший обсяг оперативного втручання, ніж ми виконуємо зараз, згідно сучасних протоколів лікування.

І ти раніше оперував так, не тому, що помилявся. А тому, що так було прийнято, так вважала наука. А зараз критерії помінялися. І тому дуже важливо в медицині постійне навчання та розвиток.

Наука не стоїть на місці і все розвивається. Ти дивишся на це, і розумієш, що раніше робив зовсім по-іншому.

17.03.2026