Нерівність та дискримінація. Що відбувається у сфері паркування в Україні та як це впливає на принципи демократії та верховенство права

Юліан Ощіпко знову виходить з приміщення суду. І знову він програв. І знову платитиме штраф.

Його запевнення, що йому мстять – суддя не взяла до уваги.

У протистоянні з величезним маховиком “королів паркування” додався плюсик на їх користь. Та чергова сума до бюджету міста.

За паркування потрібно платити? Звісно, так.

Але чому в Україні панує тотальна дискримінація? Чому не однакове застосування законів до різних прошарків суспільства?

Чому за одні і ті ж самі порушення правил дорожнього руху – одних водіїв карають. А люди із посвідченнями – поліцейські, прокурори, судді та чиновники – є недоторканими?

Неоднакове застосування покарання до різних верств населення, підсилює недовіру до влади, й так геть зруйновану на тлі корупційних скандалів.

Війна в країні триває – щодня забираючи все нові жертви.

У такій атмосфері, несправедливість в державі набула загрозливих обрисів. Як то кажуть – “друзям – все. А ворогам - Закон”.

Вибіркове правосуддя в Україні – це спадок від тоталітарного режиму панування Росії за Радянського Союзу. І ніякі реформи в країні, під прапором демократії цього не змогли виправити.

…

Показова реформа міліції в Україні почалася відразу після Революції Гідності у 2014 році. Одна із найбільш корумпованих структур – Державна Автомобільна Інспекція, що накладала штрафи за порушення Правил дорожнього руху – була розформована.

Натомість створили Патрульну Поліцію, яка перебрала на себе ці обов’язки.

Та минали роки, а водії продовжували скаржитися на хабарництво в структурі, що складала штрафи.

Чергова реформа була на часі. Тому у 2022 році в Україні законодавчо започаткували так звану “інспекцію з паркування”. Її створили на базі органів місцевого самоврядування – в структурах міських рад.

І саме на інспекторів з паркування переклали частину функцій поліції – які стосувалися штрафування водіїв за неправильну зупинку, стоянку в недозволених місцях, неоплату послуг паркування. Тобто у великих містах, у значній частині порушення правил дорожнього руху, на зміну поліцейським – прийшли інспектори паркування.

Ця інспекція працює третій рік. І стала для водіїв уособленням несправедливості.

На що ж скаржаться мешканці міст? І як працює структура, яка перейняла на себе частину функцій від звинуваченої в хабарництві поліції?

…

Львів задихається від автомобільних заторів. В час пік – ви можете більше години їхати відстань у 5 кілометрів. У пошуку винних погляди громадськості розділилися. Більша частина мешканців переконана, що всьому виною є різке збільшення кількості населення. Із 750 тисяч, на фактичний мільйон. Ось ці 250 тисяч – це втікачі від війни, так звані “внутрішньо переміщені особи”, які переїхали із близьких до лінії фронту областей.

Відповідно, на кілька десятків тисяч зросла кількість авто.

Інша частина мешканців переконана – це все через непродуману політику місцевої влади у сфері міської комунальної інфраструктури. Відсутність стратегічного планування із будівництва підземних та надземних стоянок для машин, та не передбачення забудовниками (з мовчазної згоди міської ради) паркінгів, при будівництві нових житлових кварталів. Які почали в час війни з’являтися у Львові, як гриби після дощу. Обігнавши навіть столицю за темпами будівництва.

Хто правий? Питання вкрай дискусійне. Але проблема із паркуванням у місті залишається вкрай напруженою. Інспектори паркування, які покликані аби впорядкувати це питання в місті – навпаки проблему поширюють.

…

7.30. Разом із відео та фото оператором я в центрі міста. Кілька днів ми проводимо у Львові журналістські експерименти.

Сьогодні – ми біля центральної будівлі обласного Управління поліції області. Таких місць у Львові, де систематично, і традиційно залишають свої автомобілі у заборонених місцях – більше 30. Суди, будівлі прокуратур, департаменти та управління міської та обласної влади.

І беззаперечні лідери – будівлі підрозділів поліції.

Принципово, високопосадовці у погонах не хочуть оплачувати тариф за паркування на платних майданчиках. І залишають свої дорогі іномарки будь-де, в заборонених місцях. Величезні позашляховики окуповують проїжджу частину та тротуари.

На поворотах, пішохідних переходах, перехрестях – та на забороненій для паркування поряд 10 метровій зоні – машинами забито все.

Ну добре, порушують. Що ж буде далі? Чекаємо. Приходять інспектори паркування.

Вони працюють парами. Загалом у Львові – близько 80 осіб. Із боді – камерами, планшетами, фотоапаратами.

За кожною із пар інспекторів закріплена певна територія.

В ідеалі, вони перевіряють, чи оплатив водій, що залишив авто на платному майданчику – за послуги паркування. Та накладають штрафи за зупинку і стоянку в заборонених місцях.

Тож у зонах зосередження адмін. будівель правоохоронців, суддів та чиновників - в інспекторів паркування мало б бути багато роботи.

Але сьогоднішні напарники швидко проходять та оминають площу біля будівлі поліції області.

Із понад 40 порушників, яких ми нарахували – штрафи виписали та залишили на лобовому склі повідомлення про це, лише 15 водіям.

Місця, де за словами самих ж поліцейських, залишені авто керівництва області та більшості із підрозділів – уваги інспекторів паркування не привернули.

…

Львів. Молодіжна європейська столиця 2025 року. Цим пишається міський голова Андрій Садовий. Він володарює тут із 2006 року. Уся вертикаль місцевої влади зав’язана саме на ньому. Як і Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури. В штаті якого й працюють інспектори з паркування.

Тобто, це міська структура. Зарплати яким сплачуються із бюджету. Відповідно, також – і з податків, акцизів та відрахувань, які платять місцеві мешканці та бізнесмени.

- Основна функція інспекторів з паркування – допомогти водієві. Посприяти. Ця функція повинна бути превентивною. Натомість їх робота перетворилася у максимальне здирання, - розповідає адвокат Ярослав Жукровський.

Він не приховує, що судові процеси, де водії намагаються довести незаконність дій інспекторів з паркування – є його улюбленими справами. Показник перемог – 90%.

Адвокат каже, що у багатьох випадках штрафи накладаються незаконно – і є притягнутими за вуха.

В Україні дізнатися про рішення людей у мантіях, можна із Єдиного реєстру судових рішень. Він став для мене надійним товаришем на всі три літні місяці.

У цьому реєстрі я знайшов величезну масу судових рішень, які ілюструють, як в гонитві за показниками (частина з яких випадає, через те, що не штрафують високопосадовців, генералів, офіцерів) інспектори з паркування незаконно штрафують водіїв, за вигадані порушення правил паркування, зупинки та стоянки в місті.

…

Така тенденція в роботі інспекторів паркування породжує тотальну несправедливість.

Несправедливість виливається у дискримінацію. Дискримінація переростає у відсутність основного принципу Демократії - невідворотності покарання. У суспільстві царює каста недоторканих. Тих, які поза буквою Закону. Тих, які порушують, бо знають - що за це їх не покарають. Напруження між двома таборами водіїв наростає. В комплексі це призводить до протестних настроїв та загострення невдоволенням дії влади з боку громадян. Такий розкол у суспільстві, як ніколи вигідний прямому зовнішньому ворогу - Росії. 

У пересічних водіїв викликає закономірне обурення і виникає запитання - чому за ті ж самі порушення - мене карають, а генерала поліції, до прикладу – ні?

Чому суддя може ставити машину в заборонених місцях, створюючи перешкоди дорожньому руху - і інспектори з паркування цього свідомо не помічають? А за таке ж порушення - мене завше оштрафують.

Безкарність еліт за правопорушення відкидає демократичну країну назад до тоталітаризму та диктатури. Люди при посадах стають недоторканими. А на простих смертних лягає вся відповідальність Закону. 

Інспектори з паркування зацікавленні у що найвищій кількості штрафів. Чим більше порушників виявили - тим більша зарплата. Це підтверджує їх безпосередній начальник – керівник Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міськради Олег Забарило.

Але що ж їм робити, коли за рахунок правоохоронців, прокурорів, суддів і чиновників показник кількості штрафів знижується? Як їм вийти із ситуації?

Так і з'являються надумані покарання, за правопорушення, які водії не вчиняли. Або у спірних питаннях, де Букву Закону можна трактувати по різному. Зазвичай, такі несправедливо притягнені до покарання - особи вразливих категорій населення. Тут і інваліди, і люди похилого віку. Багато таких випадків несправедливості можна розшукати у судовому реєстрі.

Хочеш правової держави - перед Законом мають бути рівні усі. В протилежному випадку ми скочуємося до стану справ Північної Кореї.

Нерівність в українському суспільстві апріорі відкидає демократичні інституції назад у розвитку на роки. Чому цьому офіцеру можна - а мені – ні?

Чому прокурору та судді все сходить з рук - а я несу покарання?

…

Я говорю із Іваном по телефону. Його батько маломобільний. Йому важко пересуватися. Користується милицями, ходунками, палицею, інвалідним візком. Син систематично перевозить його з лікарень, консультацій та медичних процедур до квартири у багатоповерхівці, неподалік центральної частини міста. Паркувальний платний майданчик поруч з їх будинком був встановлений з порушеннями. Тут не було обов'язкових передбачених законами місць для паркування інвалідів. Безкоштовних.

Тож за буквою закону, інвалід, чи водій який його перевозить - може залишати авто на будь якому місці на паркові, безкоштовно. Ігор так і робив. Поки одного дня не отримав від інспекторів паркування штраф. Ті наполягали, що місця для інвалідів - безкоштовні - є. В суді, до якого оскаржив свій штраф син інваліда, встановили - що місця для інвалідів були. Але на сусідніх майданчиках. А не на цьому. Водій справу в суді виграв. Тим самим змусивши міську владу створити спеціальне безкоштовне місце для інвалідів.

…

Паркувальні майданчики Львова – непривітні до осіб похилого віку та слабозорих. 87-річний Віктор Акуліч навіть виграв суд по накладенню на нього штрафу інспекторами паркування.

Він приїхав на один із ринків міста, залив авто на стоянці, та хотів оплатити. Однак термінал для прийому готівки тут був відсутній. Інформаційний стенд, із роз’ясненнями, як і усі такі в місті, написаний маленькими буквами.

Через свій вік і слабий зір Віктор Акуліч не зміг прочитати, як оплатити за послуги стоянки.

Та й навіть як би й прочитав – сплатити через QR-код він би не зміг – у Віктора Акуліча кнопочний телефон. Через низьку пенсію, більшість українських стареньких не можуть собі дозволити купити смартфони (мінімальна пенсія в Україні – 50 євро. Середня – 120 євро).

Акуліча оштрафували. Але судді стали на його бік – довели, що Департамент мобільності та вуличної інфраструктури не перевірив, чи були створені усі умови для старенького пенсіонера, аби він мав реальну змогу здійснити оплату.

І це не поодинока судова справа, із якої можна дізнатися, як у сумнівних трактуваннях Правил Дорожнього Руху інспекторами паркування, потерпають знедолені українці – із найменш захищених верств населення.

От, приїхав інвалід війни до органів Соцзахисту, оформляти собі допомогу. Залишив авто, як і годиться – на місці для інвалідів. За лобовим склом залишив пенсійне посвідчення. Прийшов – а на нього чекає повідомлення про штраф.

Інвалід, суд звісно виграв. Бо інспектори з паркування наполягали на відсутності на автомобілі наліпки – особа з інвалідністю. Натомість, судді погодилися із позицією пенсіонера – що пільгу на паркування надає саме статус та посвідчення інваліда. А розміщення на авто відповідної наліпки – є правом, а не обов’язком інваліда.

…

Мій черговий журналістський експеримент. Знову біля головної будівлі поліції області.

Інспектори паркування, не оштрафувавши ряд авто, проходять площу з однієї сторони. Ми стоїмо та чекаємо. Можливо, вони звернуть увагу на порушників – як повертатимуться назад?

За годину – інспектори роблять обхід, з іншого боку площі.

Одних штрафують, інших ні.

Відразу біля будівлі поліції області – поліцейське службову авто. Фактично, на самісінькому повороті. А двоє інспекторів його не помітили.

Я підбігаю до них, представляюся, і запитую відразу “в лоб” – чому не оштрафовані ряд авто? Чому не штрафують поліцейських?

Старший з інспекторів наполягає, що ситуація під контролем, і все в процесі.

Але ж в якому процесі – коли вони уже пройшли площу та пішли собі у іншому керунку?

Під прицілом нашої відео камери, інспектори змушені повертатися. Підходять до одного із поліцейських авто. Але воно відразу від’їздить.

Підходять до другого. Вносять дані. Штрафують.

Ми ведемо їх до наступних авто – що вони “не побачили”. Штрафують і тих.

У розмові інспектор сміється – мовляв, штрафувати службові авто поліції марна справа.

- Водій  банально викине це повідомлення. І йому нічого не буде, - дорікає нам за витрачений час інспектор.

І справді – керівник профільного Департаменту Олег Забарило, якому підпорядковуються інспектори, каже – що у цьому є проблема.

- Службові авто поліцейських – на синіх номерах. Їх банально не має в базі даних автомобілів. Інспектору, щоб надіслати постанову про накладення штрафу, потрібно встановити власника авто – фізичну людину. Тобто, реальну особу.

А так як авто поліції відомчі, то власником є структура. І інспектор банально не може скласти документ, про накладення штрафу. У цьому проблематика, - каже шеф інспекторів Олег Забарило.

І виникає запитання – а чи мають поліцеські, які покликані захищати Закон – самі ж його порушувати?

Із цього приводу не один рік в Україні точаться непримиренні дискусії.

Зрозуміло, якщо поліцеський приїхав на місце вчинення злочину – то він не повинен шукати паркувальний майданчик, сплачувати за його користування.

Коли група захоплення приїжджає на затримання – вони зупиняються у будь якому місці. Так само, як швидка медична допомога чи пожежники.

І в цих випадках, звичайно, жодних претензій бути не може.

Але коли офіцери приїздять на роботу на своїх приватних іномарках, чи поліцейські привозять на роботу на службових авто керівників та генералів – вони зобов’язані і зупинятися в дозволених місцях, і залишати авто без порушень, і не створювати перешкоди для дорожнього руху.

Незважаючи – поліцейський ти, чи суддя – ти повинен оплачувати за послуги паркування.

Це позиція тотальної більшості українських водіїв. Та можновладцям і людям у погонах, думка людей – які своїми податками, оплачують їх зарплати – байдужа.

…

На наступний день ми продовжуємо “полювання на порушників” з одним із найвідоміших українських громадських активістів – Святославом Літинським.

За кілька хвилин – фіксуємо неподалік один від одного два поліцейських авто – що стоять із порушеннями.

Хоч сама поліція фактично не займається накладенням штрафів за неправильну зупинку авто у містах, де працюють інспектори – але якщо ти дзвониш на гарячу лінію і повідомляєш про це – поліція зобовязана приїхати, та оштрафувати порушника.

І ось виникає парадоксальна ситуація – Святослав Літинський телефонує на гарячу лінію “102”, і викликає поліцейський патруль – аби ті оштрафували самих же поліцейських.

– Я би хотів повідомити про порушення правил дорожнього руху, і викликати патрульну поліцію для оформлення штрафу, - каже у слухавку Святослав.

Чекаємо на екіпаж.

Але тут вибігає водій авто, залишеного під знаком “Стоянка заборонена”. І від’їжджає – втікає з місця. На наші зауваження – свято переконує, що нічого не порушував.

І відразу дзвонять із гарячої лінії поліції – мовляв, ми зконтактувалися із керівництвом, вони автомобіль забрали.

Святослав обурений. Каже їм – приїздіть, ви зобов’язані накласти штраф на порушника. Хоч він і втік. Ми надамо докази. Тим паче, що інший і далі стоїть на самому перехресті

- Що зараз відбулося? Ми повідомили про порушення правил дорожнього руху двома автомобілями. Вони відразу з контактували з власником авто – з Національною поліцією. І Нацполіція один із автомобілів забрала. Тобто поліцейські, замість того, щоб виконати Закон, щоб вони порушника оштрафували - вони порушника повідомили, щоб він поїхав, і вони не могли його оштрафувати, - пояснює Святослав.

Іншого таки штрафують. Із докором та насмішкою повідомляють Святославу – на ваше велике прохання, цей водій отримав штраф.

Святослав Літинський систематично фіксує поліцейські авто, які порушують правила дорожнього руху. Пише скарги. Започатковує дискусії у соцмережах – щоб привернути увагу суспільства до важливості тематики.

Але ситуація не міняється на краще.

…

Тим часом, за аналогічні порушення стоянки та зупинки, на водія Юліана Ощіпка, який залишає своє авто за кілометр від поліцейської будівлі – штрафи накладають постійно і систематично.

Ті ж самі порушення – але інспектори з паркування завжди їх помічають.

Тому Юліан не один рік як почав фіксувати на фото та відео дискримінаційні дії інспекторів з паркування та доводити їх вибіркове ставлення до водіїв – в залежності від соціального положення (і місця роботи) власника авто.

Юліан збирає докази вибірковості застосування закону інспекторами паркування уже третій рік. Він скаржиться і до Управління безпеки та вуличної інфраструктури, і до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, і до прокуратури та правоохоронних органів.

Юліан судиться із Департаментом за правомірність накладених штрафів. Його позиція – Закон має бути один для всіх. А за аналогічні порушення має бути однакова відповідальність.

Та таких Дон Кіхотів – як Юліан чи Святослав – в Україні обмаль. Нечисленні журналістські розслідування, відео фільми та тексти – не призводять до належного реагування зі сторони місцевих влад – яким підпорядковуються інспектори.

Несправедливість продовжує мати місце в українському суспільстві. Прірва, між платниками податків – та чиновниками і правоохоронцями, яких утримують самі ж ці платники податків – зростає.

Як виправити ситуацію?

…

Головна функція інспекторів з паркування в Україні – повинна бути профілактичною. Допомогти водієві, посприяти. Натомість реальний формат їх роботи – максимальне здирання. Під прицілом – і жителі прилеглих будинків, і особи вразливих категорій, і люди похилого віку та з інвалідністю. Адже заробітна плата інспекторів залежить від кількості накладених штрафів. У ряді випадків – незаконних. Що доведено в судових справах у місті.

Поряд з тим, штрафуючи пересічних водіїв, інспектори з паркування заплющують очі на поліцейських-порушників, суддів, прокурорів та чиновників.

…

Інший аспект проблеми – розташування паркувальних майданчиків.

Велика кількість таких у Львові – встановлені із порушеннями. То якщо ти не на паркувальному майданчику – поставиш із таким порушенням авто (наприклад неподалік пішохідного переходу, чи біля виїзду із прилеглої території) – отримаєш штраф. А заплатив за послуги паркування – уже можеш порушувати аналогічні правила дорожнього руху. І залишати авто на паркувальному майданчику – з аналогічним штрафом.

…

Судових справ по оскарженню штрафів за зупинку/стоянку у Львові – не більше пів тисячі, за останні три роки.

Чому водії не звертаються до суду?

Правозахисники пояснюють, що це дуже довга і витратна справа. Судові засідання можуть затягнутися на півтора – два роки.

По – друге – аби подати на інспекторів паркування до суду – потрібно заплатити судовий збір – а це в два – п’ять разів більше, аніж самий штраф.

По – третє – пересічний водій, без спеціалізованих знань у галузі права – не зможе підготувати необхідні документи та зібрати докази. Тож потрібно наймати адвокати. І сплачувати суму, в районі 10 – 30 таких штрафів.

Така ситуація відштовхує водіїв навіть від думки звертатися до суду.

Є й інший важливий чинник – інспектори з паркування налагодили незаконну схему, як унеможливити звернення водіїв до суду. Вона полягає ось у чому:

коли інспектор паркування фіксує порушення правил дорожнього руху, він формує про це повідомлення. У нього вносить із бази, дані авто та власника. І роздрукувавши це повідомлення, залишає на лобовому склі.

А вже згодом, встановивши поштову адресу порушника – йому на домашню адресу зобов’язані надіслати постанову про накладення штрафу. І згідно неї водій проводить оплату.

Однак адвокат Ярослав Жукровський пояснює, що саме на цьому процесі і відбуваються незаконні дії інспекторів.

- Це системне явище, така системна проблема. Як правило, інспектори з паркування, або Департамент - не здійснює надсилання водіям відповідних постанов.

Це означає, що водій не отримав цю постанову. І ця постанова відразу скеровується до приватного чи державного виконавця - для примусового стягнення. Водію блокують банківські рахунки, водій має масу проблем. І насправді - у водія відбивається будь яке бажання доводити свою правоту чи оскаржувати це в суді.

…

Ми прощаємося із активістом Святославом Літинським. Під пильним спостереженням поліцейських, які вибігли із свого центрального обласного офісу, робимо вигляд, що закінчили відео зйомки, та покидаємо площу. Але лише для того, щоб за годину знову сюди повернутися.

Фіксуємо, як у забороненому місці, поруч із пішохідним переходом зупиняється білий позашляховик. Ми уже задокументували вранці, як те саме авто стояло із порушенням на роздоріжжі. Цього разу нам вдалося зафільмувати і самого власника. Водій виходить із авто. Та йде в сторону Управління.

Я підходжу до нього. А що ж поліцейський? На зауваження, про порушення правил дорожнього руху, він банально посміхається, та спокійно проходить повз відео камеру.

Відчувається, що поліцейський переконаний у своїй безкарності. Та йому байдуже на затори, що створює і його авто. Та й на самих журналістів.

А коли наступного дня, ми в рамках експерименту зупинилися відразу поруч із входом до поліцейського управління – із таким же порушенням, які ми фіксували неодноразово до того – відразу вибігли охоронці із автоматами:

- Тут залишають авто вищі керівники. Забирайте машину, - повідомили нам.

…

За минулий рік, лише в одному обласному центрі України – Львові – інспектори із паркування склали більш як 250 тисяч штрафів. Із порушників стягнуто майже 80 мільйонів гривень (1 645 000 євро).

Підрахувати, скільки міський бюджет втрачає, через не накладення штрафів у місцях скупчення автомобілів працівників біля понад 30 адміністративних будівель поліції, прокуратури, судів та чиновників – не можливо.

За оцінками Віктора Чарномського, керівника ГО “Вартові Закону України”, сума таких недоотриманих штрафів може варіюватися в межах 15%.

В масштабах України – це орієнтовно мільйон євро в рік – недоотриманого надходження до бюджетів. А ці кошти можна було б скерувати на медицину, фінансування шкіл чи дитячих садочків. Так дискримінація виливається у фінансові втрати суспільства.

25.09.2025