Треба боротися за кожну годину

10/01/2021

Ця історія — п’ята, заключна, нашого проекту про хворих онкологією в Україні, стан медицини та корупцію серед лікарів. У попередніх ми розповіли про отримання медиками хабарів, у вигляді так званих “подяк”; обшуки у керівників медзакладів та виявлені мільйони; про необхідність купівлі пацієнтами ліків — попри наявність їх в установах; та про “платні” - безкоштовні обстеження.

У цьому ж матеріалі ми вирішили показати історії сильних людей, хворих та їх сімей, які незважаючи на дуже складні діагнози — продовжують боротьбу, вірять в життя та дають наснаги іншим онкохворим — у війні із раком.
 

Ті, що малюють ікони

— Я збираюся вилікуватися — бо інакше це все не має сенсу, — каже Тетяна Думан.

У неї — рідкісна хвороба. Мало досліджена, та мало вивчена. Усі випадки цього захворювання у світі було виявлено уже на останній стадії.

— Не має змісту боротися — якщо не вірити в перемогу. Найстрашніші хвороби можна долати — але для цього потрібно, щоб онкохворі вірили у порятунок, — каже Тетяна.

У неї глюокоцеркома головного мозку. Остання стадія. У світі є позитивна практика, коли онкохворого вдалося вилікувати. Один єдиний випадок. Тетяна вірить — буде наступною.

— Я художниця. Багато пишу. Займаюся дослідженням історії мистецтв. І тут — рік тому - я не змогла читати. Для мене це навіть не трагедія. Я навіть не знаю жахливішого терміну. Я більше не могла розпізнати букви. Навіть відрізнити — кирилиця, це — чи латиниця. Чи це буква “р”, чи це буква “я”. Символи почали відображатися дзеркально. Голова просто розвалювалася — я малювати не могла. Це найгірше, — згадує Тетяна.

Дівчина мешкає у Дрогобичі, півтори години їзди до Львова. Із чоловіком Левком Скопом у них там художня майстерня. На інтерв’ю привезли мені в подарунок ікону. Святого Тарасія. На шматку гонти із кількасотрічної церкви. Малювали спеціально для мене. Якось не наважився відмовитися. Взяв.

Як хвороба — усі віруючими стають

— В мене було хороше дитинство. Село. Баба Оля. Ті всі її народні приповідки, історії, байки та пісні. Певне через бабу мені передалася та творча енергетика. І я врешті стала художницею.

Чи була я віруючою? Не скажу. От тепер — стала. Знаєш як кажуть — не віруючих на війні не має. Тобто — як хвороба — всі віруючими стають.

Але — коли бабуся в церкву водила — мені то уже подобалося. Всі ці образи та ікони. І вже тоді я хотіла стати художницею.

Я могла цілим днями та ночами змальовувати образ зі стіни.

А ще я вигадувала собі різні королівства. Квітів, троянд, трав. І малювала їх.

Чи є у мене мрія? Не має. Важко зрозуміти — правда? Я вірю в провидіння. Я вірю — що має бути так, як має бути. Я вірю — що не помру від раку. Мені ще багато всього потрібно зробити у цьому житті. Я повинна ще стільки всього намалювати.

Різниця у віці — то не проблема

— Я завжди хотіла у Академію мистецтв. У Львові. Два роки підряд вступала — безрезультатно. Пішла до технікуму легкої промисловості. І вже потому — на третій рік — таки добила ту Академію.

Так і познайомилася із Левком. Він в мене викладав. І багато років ми уже разом. —

Картини цього зіркового подружжя є у помешканнях багатьох відомих бізнесменів, політиків та чиновників.

(фото — Facebook Василини Думан)

Левко і Тетяна малюють постійно. Навіть у численних лікарнях — в палатах, коридорах, двориках. Тетяна каже, що без цього просто не зможе боротися за життя.

Із чоловіком — у минулому — вони провели дуже багато благодійних зборів та розпродажів, займаючись волонтерством для української армії. А тепер, уже самі потребують допомоги на лікування за кордоном.

— Про вікову різницю — я чесно не задумувалася, — сміється Тетяна.

Їй тридцять дев’ять. Левкові — шістдесят шість.

— Ми відчули кохання. Ми не думали про вік. Ми відчували. —

(фото — Facebook Василини Думан)

Про те, що Тетяна хвора на онкологію, рідні та друзі говорили їй мягко, не відразу, потроху.

Все відбувалося просто до банальності блискавично. Обстеження, у цей же ж день із результатами поїхали до Львова. Огляд, і відразу повезли на операцію. В той самий вечір. Нейрохірургія. 8-ма лікарня. Звідти почалася Тетянина боротьба за життя.

Імуно — та вакцино - терапії

А далі — операція у Польщі.

Згодом — імунотерапія.

Тільки виготовлення вакцини коштувало 5 тисяч євро. А саме лікування — окремо. Треба буде платити більш ніж в 12 разів.

Коли Тетяну прооперували — її пухлину заморозили і передали в клініку міста Кйольна. До операції пухлина не була чутлива до імунотерапії. Та її обробили нонотермом, тому клітини стали чутливими. Німецькі медики фактично виготовили своєрідну вакцину.

Щоб далі продовжувати боротьбу за життя — потрібні гроші. 59 тисяч євро. Плюс — препарат “Кейтруда”.

— Чому ми продовжуємо лікування у Європі та купуємо іноземні ліки? Знаєте, що сказав нам один хороший онколог. Мовляв, розумієте — ми все знаємо і можемо вам виписати ліки безкоштовні. Але наша держава фінансує той протокол, якому вже 20 років. І препарати виділяє тих часів. Вони спрацюють на 30 % — боці ліки з меншою ефективністю.

Безкоштовно якісь ліки є — але це найгірші ліки, які можуть бути. —

Рідні та друзі зібрали для Тетяни на першу операцію в Любліні та подальше лікування — понад 45 тисяч євро.

На другу операцію — яка відбудеться за кілька днів — ще 5.5 тисяч євро.

Тепер же ж — на згадану “вакцину” в клініці IOZK в Німеччині та продовження лікування — потрібно 59 тисяч євро.

“Я напишу ще багато”

Тетяна та Левко продовжують малювати. Її сестра Василина, разом із рідними та друзями — продовжують збирати гроші. Лікарі — продовжують оперувати.

Життя продовжується. І чи довго воно триватиме для Тетяни — також залежить від кожного із нас. Якщо у вас є можливість допомогти врятувати Тетяну — зробіть це. Ви можете знайти реквізити тут:

5375414122802431 Василина Думан, сестра (monobank)

5168 7451 0150 8676 Василина Думан, сестра (ПриватБанк)

Установа банку:

ПриватБанк

МФО банку:

305299

Отримувач платежу

ДУМАН ВАСИЛИНА МИХАЙЛІВНА

IBAN:

UA233052990000026205691435398

Рахунок отримувача:

26205691435398

Валюта карти:

UAH

РНОКПП отримувача:

3176509603

Призначення платежу:

для Тані Думан-Скоп

Реквізити для міжнародних переказів:

Vasylyna Duman

Bank name: Getin Bank

Bank City and Country: street Przyokopowa 33, 01-208 Warsaw, Poland

IBAN: PL40156000132011820510000001

Account number: 40156000132011820510000001

SWIFT CODE: GBGCPLPK

Purpose of payment: for Tetjana Duman-Skop

PayPal:

reshetnyak.boris@gmail.com (Борис Решетняк, друг сім'ї)

— Я знаю, що я виграю. Я буду жити. Це складна боротьба. Та я переможу. Хоч шанси дуже і дуже мізерні. І я закликаю інших онкохворих — ми здолаємо ці недуги. Не падайте духом. Будемо жити. —

Не бійтеся смерті

У Костянтина Василькевича уже третій рік ремісія. Кремезний чоловік, добровольцем пішов на війну. Підходить до мене, в очах навіть тіні суму. Вже багато років, як навчився не думати про відчай та негатив.

Костянтин більше двадцяти років відпрацював у хірургії львівської лікарні швидкої допомоги. Всі вогнепальні та ножові — його стихія.

Костянтину сорок п’ять. За плечима — дві пухлини, кілька операцій та 6 курсів хіміотерапії. Він здолав “неходжкінська лімфома”. Рак лімфи.

Переміг та каже, що попри всі невтішні діагнози — треба вірити у позитивний результат. У Костянтина троє дітей. І він сказав собі — я видужаю. Я маю ще багато чого зробити у цьому житті. Для рідних. Для пацієнтів. Для держави.

— Не бійтеся смерті. Вмирають всі. Але тим не менше — треба боротися за кожен рік, за кожну годину, за кожну хвилину свого життя. Щоб вам не було соромно, коли опустите руки. Не було соромно перед сотнями тисяч інших онкохворих — які продовжують боротьбу.

Звичайно рідні. На них дуже велика відповідальність. І від них дуже багато залежить. Не впадати у відчай. Проводити якомога більше часу із хворим. І йти з ними. Через всі перації, лікування та болі. Не думаючи про ті проблеми. Вірити, боротися і йти. До перемоги. До життя. —

Даний матеріал підготовано та профінансовано The European School of Oncology (Milan, Italy) - https://www.eso.net/