Історії хворих на рак, врятованих онкологами Краматорського ОТМО

(медперсонал)

Завжди підходили з посмішкою

Коли ти вперше в житті опиняєшся на операційному столі, а до того отримала вердикт “рак” – то може “зірвати дах”. Ви не уявляєте, як то все вплинуло мені на нерви та психіку. Це можна “з розуму зійти”. Боїшся, за все переживаєш. Коли ти в такому шоці – дуже важлива чиясь підтримка.

Соколан мене постійно заспокоював: “не переживай, все буде добре”.

Мені було дуже страшно. А Глущенко постійно підбадьорював та “смішив”. Ото я мала голову не помиту після операції. А якраз була Масляниця. То він казав, що от зараз візьмемо сковорідку, голова жирна – будемо млинці смажити.

Коли ти в шоці, а лікарі не грублять, завжди із посмішкою підходять – питають, як справи, як себе почуваєш.

І у тому Краматорському ОТМО всі такі. Я живу одна. У мене тільки 76-річна старенька мама. До мене ніхто не приходив до лікарні. Два тижні мене виходжував персонал. Мене піднімали, допомагали ходити після операції. Медсестри, санітарки – у будь який момент приходили, коли їх кликали.

Медсестри допомагали помитися. Увесь персонал допомагав.  Всі після операції провідували.  

Людмила Володимирівна в перев’язочній – дуже уважна була.

А анестезіолог цілу ніч після операції до мене приходив.

Я приїхала в суботу. Світла не було. Та Олександр Павлович мене відразу прийняв. Відразу “привернув до себе”. Я вся на нервах, а він питає: ти сало їж, самогонку п’єш? Я давно так не сміялася.

Зробила обстеження. Я не була психологічно готова до того, що в мене рак. А тут виявили відразу дві пухлини. Одна – по гінекології. Друга – в нирці.

Дві складні операції робили одночасно.  Тому разом з Глущенком, мене оперував хурірг-онколог Денис Соколан.

(Олександр Глущенко, онкогінеколог)

Так я уже рік живу. Нічого не турбує. Звичайно, крім війни. Зараз переїхала з мамою в Ізюм на Харківщину.

Скільки я платила Глущенку та Соколану за операцію? Не смішіть. Ми з мамою пенсіонерки - звідки в мене гроші? Мене ще санітарки “підгодовували” в лікарні.

Велика подяка усьому колективу Краматорського ОТМО.

(Денис Соколан, онкохірург)

Ні на хвилину не давали подумати, що моя хвороба не виліковна

Вони були поряд день і ніч. І це дійсно була підтримка від серця. Я дякую цьому закладу, що поїхала додому здорова. Вже три роки я забула, що таке рак.

А лікар Жирко! Він не тільки мене врятував. У моєї мами теж була онкологія. Він також її оперував. 9 років тому у Краматорську! 9 років моя мама бігає, і забула за всі болячки.

(День народження після операції. У лікарні)

Вибір в якій країні лікуватися навіть не розглядався – українські медики найкращі. Я дізналася що мої “рідні” лікарі з Краматорського ОТМО почали працювати і у Львові. Поїхала.

Мене відразу обстежили, консультації, аналізи – все за один день.

Повернулася у Польщу. Аналізи прийшли за тиждень. Дзвонить Володимир Жирко. Каже, що можу пройти курс лікування і в Польщі. Я відразу відмовилася. Я твердо вирішила - повернуся до своїх українських лікарів. Їздила на безкоштовну хіміотерапію в Україну. 8 курсів. За місяць – операція. Більше 6 годин.

(Володимир Жирко, хірург-онколог, мамолог)

У молодому віці отримати діагноз онкологія молочних залоз - це ще той удар по людині. Мені робили подвійну мастектомію. Операція складна.

Але я довіряла нашим українським спеціалістам. Я вважаю, що у них більший практичний досвід та знання, ніж у лікарів за кордоном.

Мене прооперували в кінці 2023 року. Вже минуло 2.5 роки. У мене все добре, ліків не приймаю.

Всім хто у Польщі шукає – рекомендую краматорських онкологів.  От жіночка займалася з моєю донькою англійською мовою. Каже, я знаю у вас була онкологія – вона теж з Краматорська – я її до них відправила.

Не маєш грошей – вмирай?

Мені 52 роки. І ще з часів Союзу маю вкоренілий стереотип хворих про лікарів – “не маєш грошей – вмирай”. Та знаю точно – це не про онкологів з Краматорська. Вони кардинально перевернули моє ставлення до медиків. Вони до мене ставилися як сім’я. І дякуючи їм, я по сьогодні ще “дихаю”.

Ми з чоловіком із невеликого села Нижня Лукавиця. То Стрийський район на Львівщині. Від сили тут живе триста людей. Ігор подзвонив, що вже “на нулі”. Чи було страшно? Дуже. Чи шкодували за наш вибір? Ні.

Зараз має медаль. І другу групу інвалідності.

Та я б дала медаль онкологам з Краматорська. Вони врятували йому життя.

(Олександра Гошовська)

Та ми не здалися. Почали шукати лікарів для операції. Кілька медиків як з Львівського госпіталю, так і з військової частини рекомендували поїхати до Стрия. Що тут, на базі місцевої лікарні працює Медичний Центр Святого Юра – створений онкологами з Краматорська.

То така карма: мій чоловік із Львівщини обороняв Донеччину. Тепер медики з Донеччини “захистили” його здоров’я. Тут в нас – у Стрию на Львівщині.

Бог є. І посилає нам свої захисників не лише в камуфляжах - з шевронами ЗСУ. Але й в білих халатах  - з табличками ОТМО Краматорська.

Дуже файна підтримка була від усього Медцентру. Не тільки лікарів. Медсестри, санітарки. Приїздив до них, як “додому” – коли проходив 20 курсів “хімії”. То тим всім процесом завідувала Дар’я Андріївна. Цвєтаєва. То людина своє справи і на своєму місці.

(Дар'я Андріївна Цвєтаєва-Берест, хіміотерапевт, онколог)

Бачив десь в фейсбуці, шо хтось написав, що краматорські лікарі приїхали шоб “обдирати до нитки” в Стрию хворих на рак. Ті дурості міг написати тільки той, хто з ними не стикався. Я не платив ні за що. Навіть за аналізи. Не кажучи вже про операцію. Мене ше питали, чи маємо за що додому доїхати. Хотіли гроші дати на дорогу.

Така моя історія. Скоро буде вже три роки по операції. І я живу.

У тебе свій шлях до видужування – і ти переможеш хворобу

Мені було двадцять дев’ять, коли діагностували рак. Донька була тільки в першому класі. Я не хотіла, щоб дитина росла без мами. Я сама втратила маму в дуже ранньому віці і знала, що то таке. Я хотіла жити – і погодилася на цю вкрай складну операцію. Мене найбільше підтримувала впевненість лікаря Глущенко – що все буде добре. Він сказав – я рідко помиляюся, і дав гарантію. У тебе свій шлях до видужування – і ти переможеш хворобу, казав Олександр Павлович мені. Потім була друга операція. Глущенко робив з Кєтовим. І я забула за рак. Уже 23 роки минуло. Я здорова.

У мене виявили - незроговілий плоскоклітинний рак. Глущенко сказав, що це буде найбільша операція в гінекології – видалення органів з клітковиною, з лімфатичними вузлами.

Сказати, що стан у мене був пригнічений – то не співмірне пояснення.

Ще був такий сильний емоційний удар – соціальне ставлення оточуючих. Знаєте, 23 роки тому про те, що ти хворий на онкологію не дуже розповідали – навіть приховували. Про це не поширювалися навіть серед близьких друзів. Не сказати, що це соромно було, як от СНІД. Але це все рівно була закрита тема. 

Тому психологічна підтримка Олександра Глущенка та його колег мені дуже помогла.

Прооперували мене.

А далі виявили ще й лімфому. Тут оперував разом із Глущенко онколог Валерій Кєтов. Загалом все затягнулося на три місяці.

(Валерій Кєтов, онкохірург)

Запам’яталося тоді, як лікар Глущенко розповідав, що в онкології є таке поняття – як шкала виживання - п’ятирічне виживання. Чим більше я до п’яти років живу, тим більше шансів жити далі.

Так от - 23 роки я уже живу після операцій. Новоутворень не має.

За цей час дуже багато співробітників з мого заводу пролікувалося і в Глущенка, і в онкогінекологів Андрія Назарова та Скрипник Тетяни.

Сарафанне радіо привело до них

У липні 22 року всі мої проблеми закінчилися. В той день була якраз річниця нашого шлюбу з чоловіком – 45 років. Тоді у Львові, мене врятував краматорський онколог Жирко. Їхня лікарня тільки почала у Львові працювати. Була увага. І ставлення. І мені було дуже добре в них.

Але перед тим, як попасти до Краматорського ОТМО, я пройшла дуже складну боротьбу із раком.

- Оксана Теглівець – львів’янка. Все життя її – рух. Все життя вона у роз’їздах – відрядженнях. Це було пов’язано із роботою жінки. Її фах - ремонт електрообладнання. Її “електорат” – Бурштинська, Добротвірська та Ладижинська ТЕС.

Нічим ніколи не хворіла. Та у 2019 році різко схудла. На 20 кілограмів. До 55-ти.

Аналізи, обстеження, мамографія. –

Побачили в мене ущільнення. Невелику гульку – пухлинку в молочній залозі. Поїхала в одну онкологічну лікарню.

Робили пункцію. Призначили 6 курсів хіміотерапії.

Подивилися в тому онкоцентрі моє КТ – кажуть, що у мене метастази в легенях. Сказали, що при такому стані - операцію заборонено робити. На легенях. І пухлину із молочної залози забрати не можна.

Хімію я пройшла.

За рік у мене збільшилися лімфовузли. Знову призначили хімію. Знову шість курсів. Дуже мені тяжко вона проходила. Я тижнями лежала з температурою, нерухома, постійна блювота, стоматит.

За операцію – знову те саме: ні-ні, оперувати пухлину не можна, у вас метастази в легенях.

Не знаю, як було б далі – але “сарафанне радіо” помогло. Самі їхні медики сказали мені, що от є центр у Львові, приїхали з Краматорська і лікують. Попробуйте, сходіть до них.

(“десант” краматорських онкологів у Львові)

Дивився мене лікар Володимир Жирко. Обстежував. Все, що у мене попереднє подивився. Пообіцяв, що буде консультуватися і в Україні, і за кордоном - зв’яжеться з онкологами.

За тиждень подзвонив – порадив оперувати пухлину в грудях. А я відразу – так мені сказали, у іншій лікарні, що не можна пухлину забирати.

Я переконаний, що у вас в легенях кальцинати – сказав він мені. Це не можуть бути метастази. Бо три роки з метастазами в легенях, без лікування – люди не живуть. І вони у вас не збільшуються.

Вирізали мені ту пухлину. І добре, що так сталося. Бо дослідження показало, що вона була злоякісна.

Анестезіолога хочу ще похвалити – дуже привітний, з жартами, постійно підтримував.

Так я вже 4 роки живу.

За них пішов поголос на Львівщині

Я проста жінка з села. Де нас там колись вчили, що то таке рак. Щось боліло – то чекали поки пройде. Де ми в селах знали про профілактичні обстеження. Як би не родичка, то я тоді навіть би на УЗД не пішла, коли спина почала боліти.

Сильно відчувала спину. Живіт почав боліти. В тому місці де пояс. Я вже терпіти не могла. Сімейна дала направлення на УЗД та МРТ. Та плямка в наднирнику збільшилася до 8 сантиметрів.

Треба було йти на консультацію до онколога. Дожилася в свої 63 роки. Але боліло сильно – то мусила йти. Поїхала я в одну онкологічну лікарню. Не хочу називати яку – Бог їм суддя. Сказав мені лікар, що то треба оперувати. І заплатити за операцію 1500 доларів.

Та я розвернулася і пішла. Бо для мене то космічна сума. В мене син, двоє внуків, я пенсіонерка, виживаю тільки за господарку в селі. Де маю взяти ті долари.

А моя сестра живе на Стрийщині. Розказала мені, що у Стрию вже пару років працює онкологічний центр з Краматорська. Багато її знайомих там – медсестри, санітарки.

Мають вони клініку і у Львові.

Я пішла в Краматорське ОТМО на обстеження. УЗД робила доктор Кєтова. Виявилося, що це дружина головного онколога Донеччини Валерія Кєтова. Викликала його. Діагностували в мене аденому наднирника. Каже мені Кєтов – потрібно оперувати. Я відразу – грошей не маю. Онколог каже - ми оперуємо безкоштовно.

Лікувалася в Стрию. Операція тяжка, бо як мені розповіли, аденома була захована майже до підшлункової.

Я багатьом радила тих “краматорських”. Персонал дуже ввічливий. Анестезіолог – то окрема історія. Повний професіонал. Я коли відходила від наркозу – навіть не відчувала.

Умови в лікарні гарні: чистенько, їсти дають повно всього – салати, риба, котлети.

Більше двох років минуло. Дуже себе добре почуваю. Нічого не болить. Я обстежуюся. Все добре.

Життя мені врятували – рекомендую краматорських онкологів. Про них вже дуже хороші відгуки та поголос Львівщиною пішов. Навіть лікарі з інших клінік (їх конкуренти) самі кажуть, що це дуже хороші спеціалісти і дорога у них, нова апаратура

Кількість безкоштовних ліків у них – в лідерах серед лікарень України

Я потребувала дуже дорогого таргентного лікування. Необхідний був “Трастузумаб”.  Онкологи розповідали, що він блокує ріст і поширення пухлини. І при цьому здорові клітини не пошкоджує.

Та питання було в грошах. Купувати його – під 50 тисяч за флакон – то не реально. Ще й цілий рік лікуватися.

Але він є по програмі “Доступні ліки” – в онко центрах безкоштовно. Я лікувалася у двох клініках в іншій області. Та кількість препарату була неспівмірна із чергою потребуючих хворих, тому він швидко закінчувався.

Я шукала по сайтах МОЗу і лікарень у багатьох областях. І знайшла, що він у великих кількостях наявний в Краматорському ОТМО. Поїхала до них на лікування. Майже рік я до них їздила.

Зараз я змушена була виїхати з Донеччини до Польщі. Бо рідне Добропілля “стирають з лиця землі” російські агресори. Але навіть тут у Європі не було жодного дня, щоб я не згадувала добрим словом краматорських онкологів.

Пройшла три “хімії” з трастузумабом. У тій лікарні він закінчився. Найшла, що цей препарат є в іншій лікарні. Поїхала туди – одна хіміотерапія. І знову препарат закінчився.

Так я і повернулася на рідну Донеччину. До Краматорська. Мене лікувала онколог Людмила Залесська. Відразу запитала, чому я не приїхала до них із початку – бо наявність безкоштовних ліків у них – одна з найвищих по всій Україні. Лікар Залесська мене безпосередньо вела. Десь до року часу я боролася зі своїм раком.

Так мене Бог врятував – руками Людмили Миколаївної. І тепер я молюся, щоб Бог оберіг і доктора Залесську, і весь колектив Краматорського ОТМО від ворожих обстрілів.

(Людмила Залесська, онкохірург, мамолог)

Вони рятують важкопоранених

Мій чоловік воював із 2022 року. Пройшов важкі бої під Лиманом. Коли отримав перше поранення, мав дві операції.

А потім потрібні були консультації онколога, уролога, хірурга.

Ми звернулися до “краматорських” – в Медичний Центр Святого Юра. Нам дуже допомогли. І уже кілька років – я постійно у них консультуюся. Нам навіть ліки додому виділяють.

(Медичний центр Святого Юра)

Кого назвати? Та це буде довгий список: уролог Баграй Євген, старша сестра Стукал Анна, хірург Стукал Дмитро.

Це “Люди” ,точно із великої літери. Вони постіно дзвонять, пишуть - як чоловік почувається. І поради дають.

Ми їм дуже вдячні. Про цих лікарів треба писати і дякувати Богу за них.

Мар'ян Чижович: тішуся, що можу із ними працювати

Я лікар – ендоскопіст. Сам із Стрийської лікарні. Маю стажу 32 роки. Успішно працюю з спеціалістами Краматорського ОТМО у нас в Стрию. Я обстежую пацієнта – бачу, що треба консультація онколога – скеровую до них. У нас тісна співпраця. Чи от бачу якусь пухлинку – кличу на допомогу Валерія Кетова. Дивимося разом.

Чи наші лікарні конкуренти? Та зовсім ні. У нашій лікарні такого профілю не має. Тішуся, що можу з ними тут працювати. Фахові,висококваліфіковані лікарі,щирі та небайдужі до чужої болі.

Чи є позитив, що до Стрия приїхали працювати онкологи з Донеччини? Однозначно.

(Мар’ян Чижович, ендоскопічна операція)

Так, у Львові є онкоцентр. Але між Львовом і Стриєм – 70 км.  все можна зробити повністю тут – із консультаціями, аналізами, обстеженнями, операціями. Плюс і в тому, що наші хворі не витрачають час. Ви знаєте, поїхати в другий район, черга, не їсти і не пити для обстежень. А тут у Стрию все на місці.

До лікарні дуже добре сполучення, є автостанція – і місцева, і регіональна.  Зручна логістика.

У краматорських лікарів дуже сучасне і високотехнологічне обладнання. Набагато краще ніж у інших лікарнях регіону.  Ті ж самі Олімпуси найновіші.

Дай боже з роси і води їм та їхнім сімʼям на многая і благая літ.

20.02.2026